Розділ 12. Алергія на брехню?

- "Прокидайся! З добрим ранком!
Світить сонечко в вікно.
Отже,треба на навчання
Вам іти скоріш давно.
Зачекались зошиняти,
Задовбалось книжці спать.
Лектор вже спішить з кімнати,
Щоб Вам лекцію читать»…

- Та він знущається! – почувся голос із сусіднього ліжка, і я була з ним цілком згодна.
- Альм, щоб тебе..! - Ось за що мені це прокляття? Адже я тільки очі заплющила.
- І Вам доброго ранку, милі леді, - от кому все ні до чого, так і хотілося запустити подушкою в цю усміхнену фізіономію на стелі. - Я вас теж дуже радий бачити! А яку радість ви доставляєте старому своїми незадоволеними обличчями, страхи, як приємно.
- Я вчора тут вичитала одну цікаву інформацію, - потягла Белль, що вже прокинулася, і я поспішно їй підіграла, відкриваючи одне око:
– Яку? - Насправді мені теж було цікаво, але зараз це була гра на публіку.
- Як упокоїти невпокоїного духа. Там щось говорилося про старі кістки, закопані в підвалах під несучою стіною будівлі, до якої дух прив'язаний... - гнома бешкетно мені підморгнула, а я відповіла їй широкою посмішкою:
- Ой, як цікаво! І що для цього потрібно? - Очі Хранителя заметушилися на стелі, після чого перемістилися на стіну, видаючи всі емоції духа з тельбухами.
 -Ей-ей, дівчата, ну навіщо ж так відразу? - Альм старанно зображував зайченя на дверях. - І взагалі, я можу вам смаколиків від Куссі принести. Ну як? Іде? – Ми відразу зобразили роботу думки.
- Як думаєш? - Запитала у мене сусідка, а я лише знизала плечима:
- У їдальні все ж нас непогано годують, - було до чортиків цікаво що ж нам може ще запропонувати шкідливий дух.

- Доступ до бібліотеки? - А хранитель вміє торгуватися. - Ключ від порталу? – очі Белль одразу азартно спалахнули і я зрозуміла – це те, що нам потрібно.
- Ну… Всі три пропозиції разом ще нічого так… - і очима хлоп-хлоп, у Белль навіть щелепа від мого нахабства впала.
- Сашко! Це занадто вже багато, вибирайте щось одне, - губи на стіні гнівно підібгалися, і я зрозуміла: тут головне не переграти.
- Я б звичайно вибрала портал... Але потикатися туди без книг небезпечно, адже я нічого про Диверсу не знаю, - ніколи не помічала за собою таких акторських талантів.
- Гаразд, тоді ключ і доступ до перших двох ярусів у бібліотеці, - прозвучала остання пропозиція від Хранителя, і я поспішно погодилася:
- Згода, давай сюди ключ, - простягла долоню, поки Альм не передумав, і на неї відразу опустилася залізна платівка. Чи це ключ від свята-святих академії?
- Тільки не забувайте, ви мені обіцяли, - погляд охоронця став суворим, і ми серйозно закивали йому у відповідь. - А тепер марш збиратися! А то ще на лекції запізнитесь, - гному першою наче вітром здуло, я ж поки що вирішила трохи повалятися, адже ванна кімната зайнята моєю хоч і коротконогою, але напрочуд спритною сусідкою.

А варто було нам вийти в коридор, прямуючи на сніданок, як ми потрапили в чіпкі руки Реля, напівельф з серйозним виглядом оглянув мене, а коли не помітив видимих ​​пошкоджень, все ж таки видихнув, відпускаючи мій багатостраждальний лікоть:
- Жах, я таких кошмарів про зниклого адепта наслухався! І одразу ж зрозумів, що це ти. Хто ще міг першого ж навчального дня вляпатися в неприємності? - От дякую, хорошої ж про мене думки мій друг.

- Ціла? - Запитав мовчавший до цього генасі, і я ствердно кивнула. - Тоді пошліть снідати, поки все найсмачніше не розібрали, - поїсти ми завжди за, тому не змовляючись кинулися вперед, обганяючи сонних адептів.
Головне в цьому житті – вчасно підкріпитись, особливо вранці. Тому що ситий адепт – це звичайно все ж таки бомба уповільненої дії, але таки на запобіжнику. Просто так не повинна рвонути, напевно.
Наша дружна компанія розійшлася по аудиторіях, коли до першої лекції залишалося якихось п'ять хвилин, і тільки одна я маялась у центральному холі, не знаючи куди себе приткнути, адже навчального класу в мене не залишилося, він трохи вчора підплавився.

- Сумуєш? - дракон як завжди з'явився несподівано, і трохи до гикавки мене не довів.

- Ні, чекала на вас. Де нам тепер займатись? – Обернулася у бік наставника, помічаючи темні кола під його очима. Дуже дивно, звичайно, принц виглядав ідеально. Хоча, чи варто судити про нього по одному дню знайомства?
- Є тут одне містечко, - чоловік хитро мені підморгнув і запросив слідувати за ним. - Тепер ми вивчатимемо магію на природі, - ми вийшли з будівлі і поспішили вздовж різнокольорових клумб до альтанок.
- Ух ти! – захоплено промовила, щойно ми зупинилися біля однієї з них. Усередині на нас очікували затишні крісла, а на гарному столику красувалися різноманітні фрукти та тістечка.
- Влаштовуйся зручніше, - дракон дозволив мені вибрати місце, і почав свій другий урок. - Так як перше заняття у нас вийшло не надто вдалим, - від такої інтерпретації я злегка скривилася:
- Давайте називати речі своїми іменами, воно було провальним, - чоловік весело розсміявся, а я просто завмерла, захоплено спостерігаючи за емоціями на його гарному обличчі.
- Ну не те що б сильно, може трохи, - він продовжував усміхатися, а я не вчасно так чхнула:
- Апчхі! - От же!
- Будь здорова. Так от, я думаю нам варто все ж таки трохи вивчити теоретичну частину. Тому що без неї ти тицяєшся, наче сліпе кошеня, а я не знаю як тобі допомогти, - я погоджено кивнула, і Ендабріель продовжив. - Сьогодні ми спробуємо розібратися з витоками магії, - він зробив багатозначну паузу, і я помітила, як до альтанки підійшли двоє чоловіків, які зупинилися за кілька метрів від нас.

- Хто це? - Пошепки запитала я, і дракон мені підіграв, так само змовницьки прошепотів у відповідь:
– Наша страховка, раптом щось піде не так. Вони маги повітря перекриватимуть кисень вогню, якщо раптом ми почнемо горіти, а моя вода не зможе впоратися, - я кивнула, приймаючи таке пояснення, і ще раз крадькома подивилася на магів. Такі ж високі й широкоплечі, їх тут усіх під копірку роблять? – Отже, витоки. Почнемо з того, що я розповім, що це таке і з чим його їдять. Витоками з давніх-давен називалося зосередження сили в тілі мага. Прийнято вважати, що центральний потік знаходиться в районі сонячного сплетіння, хоча невеликі зосередження можуть перебувати вздовж усього тулуба і тягтися аж до кінцівок. Щоб відчути своє джерело, тобі потрібно щільно заплющити очі і уявити невелику грудку тепла всередині себе. Тільки не треба нічого палити, просто подивися на нього, можеш помацати, - я старанно представила своє внутрішнє сонечко, яке знаходилося в захисному коконі (саме цю інформацію я почерпнула вчора з блокнота, переданого мені некромантом: силу свою потрібно захищати, щоб вона не виплескувалася назовні). І як не дивно, але мені вдалося щось намацати. Я подумки погладила свій вогник пальцями, і він пустотливо пригорнувся, наче маленьке цуценя.