Розділ 6. Всі проблеми від неробства

Олларік
З самого початку я навіть і не збирався на цей нібито іспит, який Олредік влаштував для Рудої. Можна подумати, якщо їй не вдасться викликати хоча б іскорку вогню, малечу не приймуть. Адже і дурню зрозуміло, що навіть якщо магія себе не проявить, то дівчину продадуть дорого на роль інкубатора, тож питання про прийняття Олександри в академію навіть не стояло на порядку денному.
Тоді навіщо я пішов на цю фарсову перевірку? Відповіді на це запитання я не мав. Можливо, я надто занудьгував серед цієї сірої буденності і сподівався, що їй таки вдасться мене вразити.
Здивувала. Мало того, що з'явилася з гордо піднятою головою, наче це не ми її екзаменуємо, а іносвітянка перевіряла нас на профпридатність. Від цієї думки чомусь захотілося розреготатися в голос, але впевнений, що мене не так зрозуміють.
Так і наступна подія взагалі вивела мене з властивої мені душевної рівноваги. Варто було ректору попросити дівчину показати на що вона здатна, як я відчув просто крихітну магічну хвилю. Чого й слід було очікувати. Звідки у панянки, яка з'явилася в нашому світі лише кілька днів тому, може з'явитися вогняна сила феніксів?
Як би члени комісії не намагалися приховати розчарування, але все це було написано на їхніх обличчях. І тоді я й відчув первинну хвилю найсильнішого чаклунства. Буквально за мить до того, що трапилося, я встиг накинути на всіх, хто сидів тут, захист, продубльований з двох боків Олредіком і Гербертом.
І жоден із щитів не витримав, розриваючись миттєво, наче мильна бульбашка, під потужною атакою Рудої. І якби не наша вправність, стати б нам самовпевненими купками попелу, зафіксованими на світлій підлозі аудиторії для навчання іншим, які уявили себе чи не всесильними.
Вогонь вичерпався так само швидко, як і з'явився, але про нього все ще нагадувало розпечене повітря та запах гару у приміщенні.

А варто було нам вибратися з-під вогнетривкого столу (і яка розумна людина чи не-людина здогадалася його тут поставити?), як по аудиторії пролунав гучний регіт ректора:
- Оце так здивувала! Загнала високу комісію під стіл, ніби шкідливих дітлахів, - його веселощів ніхто не поділяв, особливо підсмажена пані Орнелія (тут навіть я не стримався, розсміявшись не лише над чубком згорілого волосся, а й над запахом паленої курки, яким від неї разило на кілька метрів).
А дівчина стояла ні жива, ні мертва, з надією вдивляючись у те місце, де ми сиділи всього пару хвилин тому. А, побачивши порядком зіпсованих, немов печені стегенця на рожні, але цілих магів, вона полегшено видихнула, і тільки потім знепритомніла. Далося взнаки магічне і нервове виснаження.
Благо я припускав такий розвиток подій і за мить до цього кинувся вперед, щоб підхопити втомлене тіло Рудої.
Звичний вже зелений спалах порталу, і ось я з дівчиськом на руках стою перед Куссі з німим питанням в очах:
«Ну й куди її заселили?».
- Горе-то яке! - Сплеснула руками гоблінша. - Що ж ви нелюди з дитиною наробили? - Вона навіть замахнулася на мене, щоб дати потиличник, але вчасно обсмикнула руку, показуючи на сходи.

- Це взагалі-то вона нас мало не загробила своїм вогнем, після чого благополучно звалилася в непритомність, - спробував я все ж таки виправдатися, але бухтіння жінки лише посилилося.
- Ось так і довір вам свою кровинушку, доведете ж, - заради справедливості ця сама її «кровинка» двох метрів заввишки вже навчався в академії на третьому курсі і благополучно знущався не тільки над однокурсниками, а й деяким викладачам діставалося.

Олександра
Опритомніла я вже в знайомій мені кімнаті, а варто було спробувати встати, як я відразу ж звалилася назад на подушку, гулко застогнавши.
- Лежи вже, горюшко ти наше цибулинове, - на стелі вже звично з'явилося обличчя Хранителя, мені навіть очі відкривати не треба було, щоб вгадати його похмурий настрій. - Це ж як вони тебе там вивели, що ти їх ледве живцем не підсмажила? - А ось тепер у голосі додалися повага та захоплення начебто?
- Вони просто назвали мене пустушкою, - поскаржилася я Альму, а той поцокав у відповідь, уточнюючи:
- То так вже всі й назвали?
- Ну… Не всі, але ця гидка пані Орнелія… - я навіть домовити не встигла, почувши коментар вже зі стіни:
- Ах, якщо Орнелія, тоді все зрозуміло, - ні, і що йому зрозуміло? Його ж не обзивали так! - У будь-якому випадку тобі краще випити відновлювальне зілля і більше спати, магія сама і нормалізується. Поки ти відпочивала, до тебе тут ціла низка з чоловічого колективу комісії приходила. Он скільки всього принесли, - я простежила за поглядом духа і побачила різноманітні пляшки на столику біля ліжка.
- І я маю це все випити? - Та я ж лусну!
- Досить і одного, але не відмовляти ж мені шановним деканам, - тут я з Альмом була повністю згодна.
- Сім-салабим, ахалай-махалай, пляшку вибирай, - я простягла руку і вихопила одну з них.
Тепер переді мною знову постав вибір: «пити чи не пити?». Понадіявшись на те, що я не надто їх образила, щоб мене захотіли отруїти, я несміливо сьорбнула рідину, закриваючи інстинктивно ніс:
 – А огірочка не знайдеться? - Зобразила похмільне обличчя, але хранитель на це не купився:
- Там нема алкоголю, - обламав він мене при корені.

Останні думки текли якось мляво, а потім я і зовсім провалилася в сон.
Другий мій підйом був усвідомленішим, тому я акуратно відірвала голову від подушки, намагаючись розкласти по поличках усі свої відчуття. Так, голова начебто на місці, руки-ноги – теж. Ворухнулась, намагаючись встати, і мені це практично відразу вдалося.
З ліжка піднялася легко і ризикнула розім'ятися, зробивши кілька нескладних вправ: нахили, присідання. Всі рухи віддавали легкість у тілі, що не могло не тішити.
- Отямилася? – обличчя Хранителя, що з'явилося на підлозі, ледве мене до серцевого нападу не довело.
- Твоїми молитвами, - пробурчала у відповідь, відходячи від невеликого шоку. - Але тобі схоже мовчазна я більше до душі, раз назад у несвідомий стан загнати намагаєшся, - мені здалося, чи мордочка винно скуксилася? Втім, дух не довго каявся, продовживши свою промову:
- Я, власне, чого прийшов до тебе, - ну давай, здивуй мене. - Поки ти тут дрихла, в академію почали з'їжджатися адепти та абітурієнти, тож навколо вже стає шумно, людно і не-людно, а ще в нас запрацювала їдальня. - Втішив мене Альм, тому я затанцювала по кімнаті:
- їжаааа, - мрійливо прошепотіла я. - Щось усі мої насущні потреби змістилися в одну площину - поспати та поїсти, деградую, схоже.