OLX: як монополізувати так званий вільний ринок

Коли у 90-х урочисто обіцяли вільний ринок, уява малювала цивілізований європейський простір, де здорова конкуренція народжує якість, а чесні правила гри захищають кожного.

Проте ми отримали вульгарний, цинічний та жадібний капіталізм.  Наш «вільний ринок» швидко перетворився на територію тотальної вседозволеності для великих хижаків, де свобода означає лише одне — свободу монополій безкарно витискати останню копійку з кишень пересічних громадян, прикриваючись гарними гаслами про економічний прогрес.

Колись український інтернет був наївним, як першокурсниця педагогічного.

Люди щиро вірили, що «безкоштовна дошка оголошень» — це альтруїстичний простір, де можна безкоштовно віддати кошеня, продати старий холодильник «Дніпро» чи здати квартиру. Але капіталізм не любить безкоштовного повітря. Сьогодні український сегмент цієї платформи приносить понад мільярд гривень на рік, викачуючи гроші за кожен чих користувача. Як же відбулося це велике поглинання?

Хроніки монополії: від еМаркету до трьох літер

Шлях до абсолютного домінування нагадував гру «Agar.io», де більша бактерія тупо пожирає менших. Все починалося з розсипу дрібних локальних сайтів:

• eMarket.ua — затишна вітчизняна дошка, де звичайні люди міняли велик на перфоратор.
• Slando.ua — британський за походженням, але шалено популярний в Україні сервіс, який за рахунок агресивного маркетингу став головним місцем зустрічі продавців та покупців.

Але у 2011-2013 роках на український ринок прийшов справжній ляльковод — південноафриканський медіагігант Naspers (через свій міжнародний підрозділ Prosus). Схема витіснення конкурентів була геніально простою: їх не перемагали в чесній боротьбі, їх просто купували за мішки грошей.

Спочатку Naspers купує Slando. Потім у 2013 році вони закривають eMarket та примусово зливають його базу зі Slando. А вже 15 вересня 2014 року відбувається фінальний акт драми: легендарний зелено-блакитний бренд Slando остаточно знищують, перейменувавши його на три літери — OLX (Online Exchange). Конкурентів випалено вщент, альтернатив не залишилося. Користувачі прокинулися в новій реальності, де вони стали кріпаками однієї платформи.

Юридичний фінт: де насправді прописаний «національний» сервіс?

Коли ви заходите на сайт і бачите вивіску «OLX Україна», у вас може виникнути патріотичне відчуття підтримки локального бізнесу. Але не поспішайте. Українським офісом керують наймані топменеджери, а от юридичне серце цієї машини для збору грошей б'ється далеко за межами нашої країни.

Материнською компанією українського сервісу є OLX Global B.V., яка офіційно зареєстрована та має штаб-квартиру в місті Амстердам, Нідерланди. Сама ж OLX Group є частиною корпорації Prosus / Naspers із корінням у ПАР. Тобто, коли пересічний українець купує пакет оголошень, щоб продати вживані дитячі сандалі, відсоток від цієї транзакції через складні європейські холдинги летить прямо на рахунки в Нідерландах.

Комерційний терор: плати за все або помри внизу пошуку

Коли монополія була оформлена, маски безкоштовного сервісу було скинуто. Настав час відбивати інвестиції. Платформа впровадила ліміти, які з кожним роком ставали все більш драконівськими:

• Обмеження на безкоштовні публікації. Хочеш продати більше трьох речей в одній категорії? Гроші на стіл.
• Бізнес-тарифи для рієлторів та магазинів. Оренда та продаж нерухомості перетворилися на платне гетто. Не заплатиш за пакет — твоє оголошення ніхто не побачить.
• Штучне заниження охоплень. Безкоштовне оголошення живе на першій сторінці рівно 5 хвилин. Далі воно падає на дно, де його знайдуть хіба що археологи інтернету. Хочеш переглядів? Купуй «Топ», «Підняття», «VIP-оренду» та інші цифрові антидепресанти.

Платформа перетворилася на ідеальний пилосос: вона не виробляє товарів, не володіє нерухомістю, не несе відповідальності за шахраїв та «OLX-доставку», але заробляє мільярди просто на тому, що дозволяє людям показати фотографії своїх речей іншим людям.