6.3 Граф

ГРАФ

Граф підійшов до кабінету головнокомандувача аби попрощатися і висловити свою вдячність Анні, з приводу магічного завершення війни. Еміль і не думав почути чогось такого, що власне вже долетіло до його вух - протистояння самому Імператору.

Він неохоче крутнувся на своїх підборах, аби не стати свідком чиєїсь раптової перепалки, та підошви черевиків ніби приклеїлись до кам'яної підлоги – щось всередині змусило це зробити – і він прислухався...

 Дейр Тріальд назвав Ернса підлим егоїстом!? І це тоді, коли Ернс не став на заваді у того, і змусив малу раду, свого часу, проголосити Схід континенту, намісником якої був лорд Тейр, як окрему частину імперії - Автономну. Ту частину суші взагалі-то мав очолити молодший брат Імператора, Айрен Ексім Ернс, а не цей нахаба. І, до речі, аж ніяк не автономною. А все так склалося тому, що Тріальд зажадав особистих володінь, пригрозивши роздерти схід на шмаття магічною бійнею, нібито маючи під собою армію магів однодумців. Аріан провів спершу сімейну нараду з батьком і братом, на якій явно вирішили не тільки віддати самовпевненому вискочці східну частину імперії, яка мала у своєму складі ще і півострів, а й обдарували чином Лорда, аби той "кохав" себе й надалі. Таким чином знайшовши вихід аби вишвирнути того з малої ради, "переселивши" новоспеченого Лорда подалі від правління Імперією та її казни. Дейр з високо піднятою головою поринув у справи, "правлячи" Сходом і, на диво, вправлявся! Він вміло поєднав громади і показав себе гарним намісником на диких землях. Населення його чи то боялося, чи то поважало, та спокій і мир панували з самого початку "влади" цього дракона. Він вправно сплачував податки Імперії, адже Схід все ж входить в її склад, хоч тепер і має свої границі.

Сказати, що Ергель був шокований цьому хаму, все одно, що нічого не сказати, а тому, відверто підслухавши достойну відповідь Ернса, Граф все таки вирішив засвідчити свою присутність.

Спокійно та впевнено штовхнувши двері, він преспокійним кроком рушив до чоловіків, які стояли посеред кабінету. На ментальному рівні попросивши вибачень у Ернса, Еміль повернувся до Тріальда, відверто змірявши того зверхнім поглядом. Та схоже, той його неправильно зрозумів, бо, запнувшись повітрям, взагалі перейшов до вимог.

- А чи не занадто багато ви на себе берете, Дейре? - Мовив, коли дракон вийшов за межі пристойностей. - Адже, на скільки мені відомо, у вас є дружина, а, від недавна, і спадкоємець. А чи не істина може зачати дракону сина?- "Хам. Наглий, та ще і тупий!"- Відмітив про себе Ергель.

Та він готовий був закластися на родове Гніздо, що у цього вискочки Тріальда, крім пари трійки лакеїв, ніякого війська, а тим більше магів, не має й ніколи не було! Такого й на двобій не викличеш, бо його підлості має меж. Як тільки Ернс довірив йому правління Східною частиною? І, як тільки Лорд примудряється керувати нею не в збиток Імперії?.. 

Еміль однозначно став на сторону Імператора і Анни. Він не сумнівався у своїх діях, сподіваючись, що цей лицемірний тип відступить від своїх пустих амбіцій і хоча б залишить у спокої дівчину, яка, до того ж, на думку Графа, була неповнолітня. Занадто юна так точно. А ще його збентежила сила емоцій Анни, яка своїм гнівом викликала різку зміну погоди, що аж камін памороззю вкрився, Еміль остаточно впевнився у правильності своїх дій - стати свідком і стати на сторону магині. Тільки коли Тріальдом зник портал, він полегшено зітхнув. Ернс, обійнявши свою протеже, ледь кивнув в подяці та прийнявся заспокоювати емоційно виснажену жінку, а Ергель глипнув на дівчат.

Еміль, без зайвих міркувань взяв за руку налякану Крістіану, а другою рукою обійнявши за плечі сумну Маргарет, вивів їх з кабінету.

- Я до батька. - Коротко сказала Маргарет і вже хотіла відійти від гурту, як Кріс її зупинила, кількома фразами описавши події за останні пів дня. Болісно сприйнявши розповідь сестри і все ж, подякувавши Графу за його заступництво перед Лордом, дівчина схвильовано повернула в сторону особистих покоїв Аттавіана, залишивши Крісі з Графом позаду.

- Я хвилююся за нею. - Тихо мовила Крістіана проводжаючи сестру поглядом і Ергель, на підсвідомому рівні, – та взагалі без найменшої участі свідомості! –пригорнув її до себе, ніжно цілуючи ту у скроню, не зводячи співчутливо-задумливого погляду з віддаляючої постаті Марго. Раптом він відчув задоволене вурчання своєї другої іпостасі і завмер широко відкривши очі, усвідомлюючи щойні свої дії...

...Нахмуривши брови чоловік не ворухнувся, злякано, – та де там злякано, нажахано! – подивився на маківку дівчини, яку міцно притискав до себе. А вона, здається, і не пручалася!?

Йому чомусь згадалося, як колись, святкуючи своє двадцятиліття у компанії найближчих друзів, один із них сказав, що наречена Еміля "в цю мить під столом в ляльки гуляє". Що ж, здається друг був правий.

Озирнувшишь по сторонах та переконавшись що їх ніхто не бачить, акуратно відсторонився, і пильно глянув у її світло-коричневі райдужки.

Та вона сама була шокована!

- Крістіано, я прошу пробачити мене за те, що я зараз зроблю. - Мовив щиро й хвилююче. А потім він, нахилившись, увіп'явся своїми губами в її м'які вуста, завмерши на декілька миттєвостей, прислухаючись до свого внутрішнього птаха. Ворон, всередині цього чоловіка, радісно затріпав крильми, вловлюючи насолоду. Та пірнатий майже збунтувався, відчувши нові відчуття, бо так і рвався на волю в бажанні підкорити хмари.

Ні на мить не заплющуючи повік, він блукав поглядом в широко розплющених очах дівчини, яка перелякано завмерла в його руках ледве тримаючись на ногах, і бачив лише колір її очей. Колір найміцнішої горіхової настоянки сп'янив різко, вдвічі сильніше за саме пійло. Тілом пройшлися брижі, примусивши піднятись чоловічу плоть, й Граф міцніше притис її до себе, обіймаючи обома руками за тонкий, тремтливий стан, ніби це була найбільша його крихка коштовність! Скарб всесвітнього масштабу! Хоча... десь так воно і було. Й послабив цілунок... Та раптом...