Розділ 25.1

Переді мною стояло створіння, яке на перший погляд нагадувало земну жінку. Світло-срібне, майже біле, пряме волосся ледь не досягало підлоги. Безбарвні, ніби вицвівші очі випромінювали байдужість і владу. Шкіра здавалася неприродно блідою. Її тіло обрамляв плащ, який був лише на кілька тонів світлішим за волосся. А енергетика була такою потужною й холодною, що застигала кров у жилах.

Але найголовніше — крила.

Великі, білі, чарівні, величні. Вони випромінювали силу, а кожна пер’їна здавалася м'якше за пух і манила до себе доторкнутися.

Ангел впливу.

Ерела.

За словами Нейтана, вона була правою рукою Небесної Ради та головним ангелом впливу. Крім цього, я про неї не знала нічого, але від самої її присутність мені ставало ніяково.

Погіршувало це ще той факт, що вона могла пробратися в мою голову. Я нагадувала собі, що для цього їй потрібен дозвіл Небесної Ради, а значить наша з Ейденом таємниця у безпеці. Але ніхто з нас не міг сказати, як довго це триватиме, адже Нейтан не збирався зупинятися, доки не довів справу до кінця.

Вартовий з Ерелою з'явився посеред моєї кімнати за кілька секунд після того, як Ейден повідомив мені, що наближаються «гості». Як не дивно, буквально за кілька хвилин додому повернувся Хенк. Нейтан попередив мене, що ангел впливу занурить його в сон, а потім вивчатиме мозок.

Її руки міцно тримали голову Здорованя, якого вона вже встигла приспати. Я з тривогою спостерігала за тим, як жінка нерухомо стояла позаду дивана, вчепившись довгими білими кігтями у волосся Хенка, і дивилася прямо перед собою. Щоправда, через деякий час вона заплющила очі.

Очі напружено стежила за нею, поки пальці накручували ланцюжок з медальйоном матері. Мене лякали подробиці минулого, але водночас я хотіла дізнатися їх у найменших деталях.

Кілька хвилин пройшло в нестерпній тиші. Ерела так і не ворухнулася з того часу, як почала копатися в чужій голові, і більше нагадувала статую, яка якимось чином опинилася у нас у вітальні. Велична, прекрасна і дуже небезпечна. Було дивно бачити справжню подобу ангела в таких звичних і рідних стінах. Ця картина здавалася сюрреалістичною, хоча останніми днями я побачила чимало.

Нейтан стояв біля мене і, схрестивши руки, зосереджено спостерігав за роботою ангела впливу. Тільки Ейдена, здавалося, це зовсім не хвилювало. Він вмостився на кріслі, закинувши ноги на його підлокітник, і з нудним виглядом підкидав яблуко.

Через двадцять хвилин, коли час здавався нестерпно повільним, Ерела різко розплющила очі. Я здригнулася і затамувала подих, чекаючи результатів її перевірки.

— З ним дуже давно попрацював ангел впливу, — байдужим тоном, ніби в цьому не було нічого особливого, вона підтвердила мої найгірші думки. Ерела відпустила Здорованя та відійшла від дивана. — Робота жахлива. Я сказала б, що це зробив дилетант, але всі ангели впливу існують з початку створення світу, тому цей варіант неможливий. Мабуть, він мав мало часу, тому поспішав.

Ерела говорила так, ніби Хенк був предметом, а не людиною.

— Йому стерли певні фрагменти пам'яті, але якісно заповнити їх іншими не змогли. Я переглянула все його життя до нашої зустрічі, проблеми є лише після її народженням. — Вона недбало кивнула в мій бік, але дивилася при цьому на Нейтана. Здавалося, що для неї мене і Ейдена зовсім не існувало. — Саме тоді залізли в його голову. Там спогади зім'яті. Білі плями починаються з того моменту, як він відчиняє двері до палати, де лежала мати з дитиною, а закінчуються, коли він стоїть посеред кімнати з немовлям, а медсестри намагаються реанімувати жінку.

У мене все стиснулося в грудях. Я завжди гостро реагувала на згадки про смерть матері, а її подробиці роздирали серце на частини.

— Крім того, що стерли пам'ять, на нього ще якось вплинули? — поцікавився Нейтан.

— Йому нав’язали певні дії, але дізнатися, які конкретно. я не можу. — Її погляд і голос пронизували холодом. — Це може зробити лише той, хто нав’язав їх. Те саме стосується і пам'яті. Його спогади приховані під замком, який може зруйнувати лише той, хто поставив його.

— Які ще дії? Що це означає? — Я закусила губу в очікуванні. 

Ось тепер Ерела перевела на мене погляд, від якого холодок пробіг по спині.

— Йому могли навіяли якусь установку або запрограмувати на певні речі.

Мені було навіть страшно уявити, що це могло бути.

— Зроби щось із цим, — подав голос Ейден, продовжуючи підкидати яблуко. — Це ж тобі під силу.

Ерела навіть бровою не повела, ніби слів демона взагалі не було.

— Ти можеш якось скасувати їхні дії? — уточнив Нейтан.