Глава 4: Хто я така?

Підлітки дочекались батьків Алекс та Ніка. Коли вони зайшли не здивувались присутності Джо. Але потім Кріс розказав ,що мати його друзів передбачає майбутнє і бачить минуле. Почувши про це дівчина попросила розказати усе ,що вона бачить про неї. Але Кріс сказав щоб Джо сама попросила. Тому Джо підійшла і запитала у неї:
- Міс Темберлі.
- Можеш називати мене просто Ребекка, - відповіла жінка.
- Ребекка, ви б могли мені допомогти? – запитала Джо.
- Залежить ,що ти хочеш щоб я зробила!
- Ви можете побачити моє минуле і сказати хто я така?
- Попробую! – сказала Ребекка.
Дівчина сіла біля неї на диванчику. Жінка узяла її заруку. І тут її немов ударило током. Вона почала щось шепотіти. Пройшло десь двадцять хвилин,як жінка відкрила очі та заговорила:
- О,Господи!
- Що ви побачили? – закричала Джо.
- Ти не проста дівчинка! – сказала жінка.
- Хто ж я? – викрикнула дівчина.
Усі стояли мовчки,тому жінка почала розказувати:
- У нашому світі існує декель видів живих створінь та людей: маги, гноми, феї, дракони, вампіри, перевертні та ще багато інших видів магічних народів. – Ребекка спокійним голосом говорила.
- І як я з цим пов’язана? – запитала спокійно Джо.
- Існують у нашому світі і ангели! – сказала дама.
- У моєму світі також існують янголи! – викрикнула Джорджія.
- У твоєму світі вони як духи,а у нашому вони живуть посеред нас. – сказала Ребекка.
- Як це? І як це відноситься до мене? – з хвилюючим голосом запитала дівчина.
- Посеред нас живуть ангели,які не на стороні Бога і не на боці Люцифера. Вони за людей! За це вони вигнані з небес! Ми їх називаємо – падші! – продовжувала жінка.
- Це все дуже цікаво,але ми не на уроці історії! До чого тут я? – кричала Джо.
- Ти дочка ангела!
Усі мовчки стояли в шоці. Алексіс стояла і своїм виглядом показувала,що вона не задоволена присутністю Джо. Усі стояли з розкритими ротами,ошалешині сказаними словами. Нарушила тишину Джо:
- Як це? Я не можу бути донькою янгола!
- Твоя мати – сильна біла відьма! Твій батько – ангел! А ти,моя дорога,дуже сильна чаклунка! – сказала Ребекка.
- Ну я не маю … - дівчина не встигла договорити,бо її перебив Крістіан.
- Ти маєш сили! Ти врятувала мене!
- Кріс правий! – сказав Ніколас.
- Ми це можемо перевірити! – заговорив Крістофер Темберлі.
- Як? – запитала Джо.
- А ось так!
Він вистрілив якимось променем у Кріса. Дівчина закричала і підбігла до нього. Вона склонилась над ним і почалось якесь чудо! Джо і сама не зрозуміла,як зцілила хлопця. Вона почула його голос:
- Ти знову мене врятувала! Мій ангел хранитель!
Усі затамували дихання. Не лише від того,що зробила дівчина. Вони були захвачені тим,як вони дивились одне на одного і як її називав Кріс. Нарушив тишину Крістофер:
- Ти маєш все-таки сили і вони дуже великі! Тобі потрібно тренуватись і у цьому тобі допоможить Крістіан.
Почувши це дівчина зраділа,але потім згадала про Енді. Вона сказала:
- А можна я та Кріс навідаємо мого друга! Я переживаю за нього!
- Я піду з ними! – додала Алекс.
- Чому? Ми і без тебе впораємось! – сказав Крістіан.
- Я хвилююсь за Енді! Він мав мені надіслати лист по електронці,але нічого не прийшло! Можливо з ним щось трапилось! – сказала схвильованим тоном Алексіс.
Усі дивились на неї дуже дивно. Раніше вона переживала лише за рідних та Кріса,а тут перший день знайомі й вона так хвилюється,ще й людина! Джо відчула,що щось тут не чисто,але,мабуть, Енді просто сподобався Алексіс, і дівчина відкинула усі погані думки.