Дива раю глава 2

Ярослав дійсно лежав на койці та не рухався,таке відчуття ніби це ступор який він осмідомлював і сумував над втратою життя. В один момент красиво обшиті двері відкрилися і з них вийшла ця сама жінка бормочувши щось під ніс. Ярослав вже хотів в мовити їй слово та не змії з його губ вирвався лише жалібливий хрип.

-так не забуєм що спілкуємося думками-"задумано сказала жінка"

-а,точно я забув..."промовив думками Ярослав"

-ось і молодець,а чого я взагалі прийшла...треба тебе оглянути чи є в тебе крила і чи можна встановлювати німб...

Дівчина відвернулась до столу який стояв в кути кімнати і взяла одні білі рукавички.

-щож повернись на спину-"вдихаючи промовила дівчина"

*Ярослав вже хотів її послухати проте він не зміг виконати дії як би він не старався його тіло було наче сковане."

-ясно,від шоку ще не відійшов.

Дівчина записала щось на папері та підійшла до хлопця перевернувши його на живіт, піднявши блузку вона доторкнулась до лопаток такеяк би щось шукаючи

-вітаю в вас є крила! Проте виростуть вони не скоро

-правда?а німб?

-скоро буде! Дай но сюди руку

Жінка взяла його руку й мить в неї в руках вже є його кров

-навіщо-здивувався чоловік

-так треба

Жінка вже хотіла вийти з палатки та проте Ярослав промовив

-стій а як тебе звати?

-...Таяна

Дівчина вийшла хлопнувши дверми

Я хлопець лежав не рухаючись напевно вже годин п'ять яле йому здалося що пройшло лише 5 хвилин час пролетів скоро,но в один момент щось важке примагтітилось як магніт,від цього болю потімніло в очах і чоловік взявся за голову

Жінка вбіжала в кімнату запихана і сказала

-вибач ми забули попередити що німб може зразу активуватися і прийти зразу до господаря...

-мг.."чоловік досі тримався за голову"

-о ти вже можеш говорити!

-говорити!? Я можу говорити?!"хлопець взявся за горло і радувався такеябки він ніколи не вмів говорити"