возмедіння глава 1

"смерть"-які легкі слова здається що це легко та не страшно, але настає момент коли все припиняється й зупиняється час,ти помираєш ,тобі більше нічого робити ти просто проіснував це життя і не проживеш його знову...

Ярослав теж так думав проте він спішив на зустріч зі своею коханою,йому було не важливо коли він помре лиш би тільки вона була поряд його улюблена й найліпша Мирослава. Ярослав хотів скоріше її побачити, задзвонив його телефон. Це був діловий партнер, так Ярослав мріяв зробити свій бізнес Ярослав нахмурившись взяв трубку стоячи на світлофорі і заговорив:

-ало?..

З телефону подався крик 

-ти взагалі з глузду з'їхав?! Ти чому вчора пішов на годину пізніше?в нас повірка була яка не дозволяє наполягати працівників!

-так чому ти мені не сказав?!

-тому що ти це маєш знати сам!

В цей час Ярослав вже перезодив дорогу но...він її так і не перейшов. 

Звук битися бампера об тіло було чутно на ввсе місто крики,мигалки. Настав час про той який він не задумувався: смерть 

В цей день він так і не дочекався зустрічі, пагано все що погано закінчується. 

Ярослав відкрив очі побачив сіру стелю і красиву жінку коло нього він не міг нічого сказати, це було відчуття що він не вміє говорити,но один момент і жінка заговила прекрасним голоси з відлинюванням

-так...ну в тебе після смертий шок...

Дівчина відвернулась і записала щось на папері пером.

Ярослав почав швидко рухатись і йовзатись по ліжку не знаючи що робити

-Тихо тихо!а то зараз погано стане якщо хочеш щось сказати ми спілкуємося думками,так?тобі що не пояснювали?!

Ярослав помахав головою

-о господи вже нічого не пояснюють вам ну дивись.

Ти помер і ти повинен стати ангелом і поки що ти не можеш зі мною говорити тому що зараз ти душа.

-так ось що сталось.."промовив в думках Ярослав"

-так такщо тепер ти слухаєш мої вказівки