— Ти збираєш їх? — тихо спитала я, зупинившись за його спиною.
— Кожен із них — чиясь помилка, — відповів він, відкриваючі очі. Його голос звучав глухо й рівно. — Моя або того, хто намагався мене вбити.
— І скільки тут твоїх помилок?
— Більшість, — Каель поволі розвернувся до мене обличчям. Його світлі очі зазирнули прямо в мої. — Помилка — це коли ти даєш слабину. Коли ти на секунду думаєш про щось, крім виживання.
— Наприклад, про мене? — прошепотіла я, зробивши крок ближче й глянувши на довгий поріз на спині.
Він зсунув брови, і його погляд на мить потеплішав, перетворившись із загартованої сталі на щось беззахисне.
— Останнім часом тільки про тебе.
Я зітхнула й вказала поглядом на диван:
— Сідай. Тобі треба перев'язати цю рану. Якщо ти знепритомнієш від втрати крові по дорозі до моєї мами, я сама тебе доб'ю.
Каель злегка всміхнувся куточком губ — ледь помітно, але в його очах на секунду зник важкий морок.
— Ти стаєш надто суворою, Еві.
— Я просто вчуся у найкращих, — відрізала я й попрямувала до ванної по аптечку.
— Мені подобається, що ти піклуєшся про мене, — вимовив він тихо, коли я повернулася з ванної з аптечкою в руках.
Каель уже сидів на краєчку дивана. Його широкі плечі були напружені, а світлі очі стежили за кожним моїм рухом.
— Не надумуй, Дрейвенор, — відрізала я, сідаючи поруч і з тріском відкриваючи пластмасову коробку. — Якщо ти стічеш кров'ю у моїй вітальні, мені доведеться міняти килим. А він новий.
— Який холодний розрахунок, Уінтер, — куточком губ посміхнувся він. Його голос звучав низько, з оксамитовою груднинною ноткою, яка змусила моє серце пропустити удар. — А я вже вирішив, що ти розтанула після нашого поцілунку.
Я відчула, як до щік миттєво підступила гаряча хвиля. Щоб приховати смуток, я дістала пляшечку з антисептиком і вату, діючи навмисно різко.
— Це був не поцілунок, а спосіб змусити тебе не вистрілити мені в голову, — відчеканила я, обережно знімаючи з його плеча стару, просочену кров'ю пов'язку. — Так що не приписуй собі зайвих заслуг.
— Хм... Цей «спосіб» був бісівсько переконливим, — прошепотів він, нахиляючись трохи ближче. Його гаряче дихання обпекло мою шию. — Особливо коли ти приставила пістолет до мене. Знаєш, Еві, жодна жінка у світі не дивилася на мене так... ніби готова вбити й поцілувати в одну й ту саму секунду.
— Можу повторити, якщо хочеш. Тільки цього разу без поцілунку, — я притиснула вату з антисептиком прямо до його рани.
Каель лише тихо видохнув крізь зціплені зуби, навіть не здригнувшись. Його погляд зафіксувався на моїх губах.
— Ти надто жорстока. Але тобі личить ця лють. Світяться очі, щоки палають... Як зараз, наприклад.
— Це від спеки, — випалила я, гарячково розмотуючи стерильний бинт.
— Серйозно? А мені здається, це через те, що я сиджу перед тобою без футболки, а ти торкаєшся моєї шкіри.
— Дрейвенор, якщо ти зараз не закриєш рот, я забинтую тобі не плече, а щелепу, — я з силою потягнула бинт, обгортаючи його навколо широкої грудної клітки.
— О, то ти любиш жорсткі методи? — він тихо засміявся, і цей грудний сміх віддався вібрацією в моїх долонях, які лежали на його спині. — А я й не знав, що за маскою правильної дівчинки ховається така небезпечна штучка.
— Зате я знаю, що за маскою «небезпечного кілера» ховається звичайний балабол, якому просто нічим зайнятися, — відрізала я, переплітаючи бинт через його протилежне плече. Мої пальці випадково ковзнули по рельєфному пресу, і я знову запеклася червоніти.
#868 в Детектив/Трилер
#345 в Трилер
#5537 в Любовні романи
#2407 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 19.09.2026