Розділ 13. Недовіра

Дата: осінь 1982 року, тиждень після прибуття до Гоґвортсу

Місце: кімната для стратегій Ордену Фенікса

Андріан ще не встиг освоїтися серед нових союзників, а атмосфера напруження вже відчувалася у кожному кутку кімнати. Члени Ордену, навіть ті, кого він бачив як друзів, ставилися до нього з обережністю. Вони знали про його дар — здатність впливати на серця та волю людей — і це викликало в них не прихильність, а страх.

— Я не знаю, чи можна йому довіряти, — шепотів один із старших членів Ордену, обережно поглядаючи на Андріана. — Він може змінити думки навіть тих, кого ми вважаємо союзниками...

— Ми не можемо ризикувати, — додала інша, стиснувши кулаки. — Що, якщо він підкорить когось під час битви? Це не просто сила, це... контроль над душами!

Андріан відчував холод по спині. Його дар, який він навчився контролювати і використовувати лише для захисту, став причиною недовіри, яка відчувалася у кожному погляді і кожному слові. Він хотів пояснити, хотів довести, що вибір — не використовувати силу для власної вигоди — був щирим. Але слова здавалися безсилими проти побоювань, що оселилися в серцях людей.

Молоді Мародери, хоча і були допитливими й відважними, теж спостерігали з обережністю. Сіріус, намагаючись підтримати дружню атмосферу, кинув:

— Ну, Андріане, не ображайся. Ми ще не знаємо, що ти вмієш, але дивимося уважно.

Андріан лише кивнув. Йому було важко прийняти, що дар, який він вважав благословенням, може стати джерелом страху навіть серед союзників.

Ввечері він залишився на самоті у кімнаті Ордену, вдивляючись у тіні, що танцювали від свічок. Він розумів: недовіра — це частина шляху. Йому доведеться не лише контролювати свою магію, а й завойовувати повагу людей. І це завдання може виявитися складнішим за будь-який заклятий бій.

— Я доведу, — прошепотів Андріан, — що моя сила — не прокляття, а зброя для захисту. Я не дозволю страху визначати мої вчинки.

Попереду чекали випробування, і кожен крок Андріана у світі Ордену Фенікса тепер визначався не лише його магічними здібностями, а й терпінням, рішучістю та здатністю заслужити довіру тих, хто спершу боявся навіть підійти до нього.