Розділ 2. Прокляття дару

Дата: літо 1975 року

Місце: Карпатські гори, садиба Дияволів

Андріану було п'ять років, коли батьки остаточно усвідомили справжню природу його дару. Того дня він грав у саду з місцевими дітьми, сміючись і бігаючи між старими ялинами. Звичайна гра раптово перетворилася на щось інше: один із хлопців, що завжди був упертим і норовливим, несподівано покірно простягнув Андріану свої іграшки, наче боячись відмовити.

Мирослав, який спостерігав здалеку, відчув холодок по спині. Він покликав сина до себе.

— Андріане... — почав батько суворо, — що ти щойно зробив?

Хлопчик розповів, як попросив друга дати йому іграшку, і той одразу погодився.

Орися, стоячи поруч, похитала головою.

— Це не звичайна дитяча хитрість, Мирославе. Він... змушує людей бажати того, що хоче він. Його сила — прокляття, що народжується з серця.

Андріан не до кінця розумів слів матері. Йому було приємно, що інші слухають його без примусу, і водночас — страшно. Він відчув, як всередині щось пульсує, ніби темна іскра, що росте з кожним його бажанням.

Мирослав пояснив:

— Це дар, Андріане, але також і тягар. Якщо ти будеш ним користуватися без розуму, він зруйнує тебе і тих, кого ти любиш. Люди, яких ти спокусиш, більше не будуть самостійними. Вони будуть слухати лише твоє серце.

Орися додала:

— І ніхто не зможе захистити тебе, якщо ти сам не навчишся контролювати силу. Твоя магія — не закляття, вона — спокуса. І вона легко може стати твоїм прокляттям.

Того вечора Андріан довго дивився на захід сонця, розуміючи вперше: його життя ніколи не буде простим. Дар, який мав би допомагати, тепер тягнув за собою тінь небезпеки. Він міг би стати рятівником... або катом.

І  саме цього дня, під тінню карпатських сосен, Андріан Диявол вперше усвідомив, що його сила — не просто магія. Це прокляття, що народжується з серця, і воно завжди йтиме за ним.