Розділ 31. Темна пара

Дата: кінець серпня 1983 року

Місце: Маєток міністерських радників, околиці Праги, Центральна Європа

Нічне небо над околицями старої Праги було затягнуте важкими, свинцевими хмарами, які не пропускали ані світла зірок, ані блідого відблиску молодого місяця. У цьому мальовничому, багатому на вікові парки й старовинні барокові вілли регіоні зазвичай панував спокій європейської магічної еліти. Проте цієї ночі тиша розкололася на шматки під ударами безжальної бурі, яка не мала нічого спільного з природними стихіями.

Маєток радника з міжнародних магічних зв'язків захищали найпотужніші багатошарові обереги, розраховані на те, щоб витримати облогу цілого загону бойових магів. Але проти того, що прийшло сюди, ці бар’єри виявилися крихким склом.

Дві постаті виросли з густої темряви парку, наче самі тіні, що набули щільної, смертоносної форми. Андріан і Белатриса рухалися з бездоганною, хижою синхронністю. Їхній спільний напад не залишав місця для переговорів, попереджень чи помилування. Це була каральна акція нового рівня — кара, вирощена на фундаменті тотального знищення.

Белатриса розсміялася — її дикий, дзвінкий сміх розрізав повітря, супроводжуваний яскравим спалахом багряного полум'я. Вона увірвалася до парадної зали через вітражні вікна, розбиваючи скло разом із рамами за допомогою потужного вибухового  пориву. На її обличчі сяяла екстатична посмішка хижака, що насолоджується полюванням. Її паличка випльовувала зелені та червоні смуги смертельних проклять, які випалювали все на своєму шляху, змушуючи охоронців падати на підлогу ще до того, як вони встигали підняти свої палички для захисту.

Але справжній жах полягав не в її вогні. Справжній жах йшов слідом.

Андріан крокував повільно, майже неквапливо, у своїй бездоганній чорній мантії, що випромінювала важку, крижану ауру хаосу. Його погляд був порожнім і водночас абсолютно сфокусованим. Коли двоє елітних аврорів намагалися заблокувати йому коридор, Андріан навіть не підняв палички. Він просто випустив назовні свій ментальний прес. Хвиля невидимої, нищівної волі вдарила у свідомість супротивників із такою силою, що їхні магічні ядра розірвалися зсередини, а самі вони осіли на підлогу білими мішками без дихання, навіть не зрозумівши, що стало причиною їхньої смерті.

Вони діяли як єдиний організм: її безумство руйнувало фізичні перешкоди, його холодний розрахунок і чорна магія випалювали будь-який опір на ментальному та духовному рівнях.

Усередині маєтку почалася паніка. Мешканці та охоронці кинулися до потаємних виходів, намагаючись втекти, сховатися, вижити. Але у цієї ночі не було виходу. Помста Темної пари була всеосяжною. Там, де вони проходили, залишалися лише випалені стіни, розбиті дзеркала та холодні тіла. Жоден свідок не мав права на життя, жоден ворог не міг розраховувати на милосердя чи полон. Закон еволюції хаосу вимагав абсолютного стирання будь-яких слідів супротивника.

Коли за годину останні крики замовкли, і в маєтку настала  мертва, попеляста тиша, Белатриса зупинилася в центрі розгромленої бібліотеки. Вона дихала глибоко, її щоки палали від адреналінового екстазу, а на одязі виднілися краплі чужої крові. Вона повернулася до Андріана, який спокійно оглядав результати їхньої роботи.

— Вони навіть не встигли зрозуміти, хто їх знищив, — прошепотіла вона, її голос тремтів від дикого задоволення. — Чутки про нас уже лякають міністерства Британії та Європи. Скоро саме ім'я «Темна пара» змушуватиме їх тремтіти уві сні.

Андріан підійшов до неї, його темні очі дивлячись на тліюче полум'я навколо. У його жилах пульсувала важка, задоволена сила. Вони більше не були просто виконавцями чи окремими знаряддями у руках Волдеморта. Вони стали легендою — невідворотною, кривавою міською легендою, яка доводила, що старий світ остаточно приречений на загибель.