Вже десь через декілька днів в нас відмінили сьомий урок,того дня я мала їхати до стоматолога, тому на автобус не йшла. Вирішила пройтися з хлопцями, і так вийшло,що обох провела додому. Поки йшли в трьох,ті двоє сміялися щось про своє, коли ми йшли вже вдвох Марс вирішив не мовчати,почав багато чого питати. Я відповідала, але через капюшон багато не чула. Найголовніша деталь,яку я помітила,коли ми розмовляти на перервах,і я щось розповідала,він запам'ятовував всі дрібниці. Ось так йшовши по вуличках постійно кудись повертаючи дійшли до лікарні,де поруч була його квартира. Ми мали прощатися,і він запитав:
-Можна тебе обійняти?
-Так - сказала я
Потім я зателефонувала татові та пішла до магазину Фора,там мене мали забрати, щоб везти до стоматолога.
Ввечері, цей хлопець написав:
-Чи можна сильніше притискатися до твоїх грудей?
-Можна - відповіла я,але як завжди на моєму обличчі було трішки здивування, тому що не звикла отримувати такі повідомлення.
З наступного дня, ми постійно обіймалися. Однокласники почали помічати, цю іскру - тому починали шептатися,але мені було байдуже, ми робили це, не на показ. Все було добре, щоденне спілкування,переписки. Через стан здоров'я, я почала пропускати школу,він турбувався та казав, що йому погано по декілька днів, не бачитися зі мною. Це було не секретом в мене через хребет,затискалися нерви, тому був сильний біль та дискомфорт,бувало розігнутися навіть не могла. Марс завжди намагався перевести все у жарт або залицяння. Коли сказала:
-Мене завтра знову не буде,погано почуваюся
-Прикро, хотів тебе побачити. Коли я буду робити тобі масаж?
На 8 березня, тюльпана, на жаль не було, але він надіслав повідомлення привітання з сердечком та поцілунком. Приємно, і ще я не знала, що хлопці взагалі використовуюсь такі стікери. В кінці березня після довгого холоду нарешті потепліло,тому я вирішила покрасуватися: одного дня сукня,другого спідниця,третього інша спідниця. Ввечері,як завжди переписуємося з Марсом.
Кажу:
-Мене не буде
-Чому на цей раз? -запитав хлопець
-Захворіла
-Мені сподобалася бачити тебе в спідницях, але одягайся тепліше.
Якщо рахувати з вихідними,то я шість днів хворіла. У вівсяного нарешті з'явилася в школі,висиділа п'ять уроків та поїхала додому з температурою, і знову на шість днів лікарняне,але на цей раз з температурою.
Марс постійно писав:
-Одужуй)Як почуваєшся?Коли будеш у школі?
Я одужала, та прийшла в школу, а він ні - захворів. Сказав,що це я його заразила,і тепер йому сумно,бо знову мене не побачить. Ми писали один одному все, що можна: Що робиш? Як справи? Що готуєш? Які плани на вихідні?
Пам'ятаю сидимо разом на громадянській освіті, там була тема: базові людські потреби. Вчителька просить перегорніть сторінку, а там табличка, і я бачу слово секс. Ну просто ненавиджу цю тему, це слово. Сиджу вже вся червона,а він на мене дивиться, хотілося під землю провалитися. Одного разу ми знову сиділи разом, і я почала водити рукою по його нозі, він якось ніби не приділяв уваги,проте яке повідомлення отримую після школи:
-Я теж хотів так зробити, і не тільки так,але при людях було соромно. В мене на тебе серйозні плани,хоча в тебе на мене мабуть теж.
-Ну є таке - признаю люблю фліртувати, тим більше ми давно знали, що друзі це лише прикриття.
Це перший хлопець, з яким в нас дійсно була довіра. Здається, що він знав про моє життя більше, ніж подруги.
Одного разу під час переписки, я сказала мої подруги ж не знають, що ти мені подобаєшся,він переглянув і декілька хвилин мовчав. Я вже одразу пошкодувала про написане, але було пізно видаляти, і ось повідомлення від нього:
-Максім так,і думав
Мене це трошки образило, тому що я думала,це як насмішка, потім він ще щось писав,але я ігнорувала, а потім три слова, які все змінили:
-Ти мені теж)
Було приємно це чути,уявіть перше кохання, хлопець який довго здавався лише мрією, і взаємні почуття. Після цього ми стали ще ближчими,так вийшло, що тоді з ним я спілкувалася найбільше. Ми спілкувалися до ночі були спільні жарти та відкритий флірт з двох сторін. Він хотів познайомити мене з своїми батьками, і розпитував про моїх,морально гутуючись до знайомства. Запрошував до себе на день народження, але мене батьки не пустили. Це справді можна було назвати стосунками, але офіційно ми не зустрічалися. Я й так взяла на себе багато ініціативи, тому пропозиції зустрічатися чекала від нього. Але цього так,і не сталося. Натомість відверті повідомлення від,який мені було некомфортно, і навіть не знала,що відповідати. Одного разу запитала його,чому не спиш?
-Фантазії перед сном
Думаю собі,всяке буває,а потім він пише:
-Пов'язані з тобою,але поки соромно казати.
-Потім розкажеш - мені аж цікаво стало.