Анатомія душі

Новий етап

Вже будучи в 10 класі на початку навчального року,тобто з вересня,ми почали знову спілкувалися. Першим етапом нормально спілкування було постійне вітання спочатку це було більш формально або про по дружньому за руку. На перервах ми частенько говорили про шкільні теми,якісь жарти... Бувало,що сиділи разом, хоча не часто. Одного разу, він захворів то я перша написала одужуй,і запитала як почуваєшся? Після того ми знову почали переписуватися. Протягом шести місяців відновлювалося старе спілкування, розвивалася дружба.

Проте після зимніх канікул знову була відчутна прохолодна, в школі тоді прорвало батареї,постійні відключення світла... Довелося продовжити канікул, тому ми були вдома цілий місяць,якось так вийшло,що протягом цього часу ніхто, не писав першим. Все ще віталися,спілкувалися, але вже не так... Це був кінець січня,якось на уроці цей хлопець попросив скинути правила з української мови,після того протягом наступного тижня спілкування стало теплішим. Почався лютий самоврядування нашої школи почало говорити про дискотеку на день закоханих. Я дуже хотіла піти,повеселитися з подругами, але мама одразу сказала, що мабуть не вийде, але я всерівно надіялася. Коли було все ближче до 14 лютого,одного разу написала тому хлопцю:

-Привіт, а ти підеш на дискотеку?

-Привіт,ні немає бажання - відповів він.

Трохи засмутилася від цієї новини,так як все ще була надія потрапити на дискотеку, проте не зациклювалася на його відмові, а просто хотіла весело провести час.

Настала п'ятниця 13 лютого, сьогодні мала бути дискотека,але я знала,що не зможу піти. Зрештою зрозуміла, що щастя не в цьому, і змирилася. В цей день нас було не дуже багато, зранку ми з подругами обмінялися листівками,а потім з тими хто був,сиділи в колі розмовляли. Цей хлопець захотів,щоб я до нього сіла,тому цілий день сиділи разом, розмовляли. Для нього в мене була шоколадка з валентинкою, але я соромилася. Подруга одразу, щось запідозрила в моїй поведінці,я сяяла від щастя та постійно посміхалася, хоча зазвичай спокійна та дуже тиха. Цього дня, я була одягнена в сірі джинси кльош, не надто обтислі,але гарно підкреслюють задню частину стегон та приталений боді. Виходивши з класу,поглянула назад та помітила його погляд, я була покрита рясним рум'янцем та намагалася кожну перерву зникати  на коридорі. Але цієї залишилася в класі,стояла спершишись на парту слухаючи розповідь однокласниці. Потім відійшла, щоб сісти на своє місце та зробила вигляд,ніби щось шукаю в сумці. Його портфель був розкритий,я чекала слушного моменту,щоб не привертати поглядів та положила шоколадку з валентинкою. Після цього максимально швидко вийшла з класу та сказала подрузі давай пройдемося. Залишилися хвилина ло уроку,нам довелося повернутися. Заходжу роблячи вигляд,що спокійна,його погляд на мені, він посміхається, хочеться провалитися під землю,але сідаю поруч. Останнім уроком була алгебра нас було жменька дітей, але доводиться працювати. Вчителька думає кого викликати др дошки, обводить поглядом клас,і запитує:

-А де це Влад?

Просто Марс з Владом зазвичай сидять разом, а тут я. Цілий урок в мене трусилися ноги,але зрештою висадила цей урок. Марина була черговою, тому залишилася мити дошку,я вирішила її почекати. Бачу всі починають розходитися, а він, щось чекає. Потім повертається до мене, а в його руках велика шоколадка. 

-Це тобі

-Дякую - промовила ніяковіючи 

Мені просто був приємний прояв уваги, я не роздумуючи сказала:

-Можна тебе обійняти?

-Так,звісно - відповів хлопець 

Я ніколи не обіймала хлопця мені було трошки ніякого, хоча він напевно сам не очікував такого.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше