ГАЛЕРА

Сідаючи в моторку, старпом поважно кивнув до боцмана:

— Заводь і давай малим ходом по колу заводдю. Дам сигнал — зупиняйся, я глибини буду міряти.

Весело гигикнувши, Гапликін диспозицію уточнив:

— Ніякого мотора. Наказ капітана: ти на веслах, я з футштоком. Будемо складати карту мілин.

Вже сидячи на веслах, Амуров обурено бубонів:

— Ну хто ж знав, що вона така буйна і почне коньяк з горла жлуктити?

Вправно орудуючи мірилом, Гапликін розсудливо зауважив:

— Не переймайся. У мене теж подібна ситуація була, тільки тоді ми торпедний катер втопили.

Амуров оживився:

— Так чого ж ти не в тюрмі?

Боцман значуще прицмокнув:

— Ну, не всім же і в тюрму. Ти що, думаєш, я не знаю про твої «ліві» пиріжки, за які ти й отримав два роки колонії? І диплом у тебе липовий.

Те, що старпом фальшивий, боцман розкусив відразу. Попервах Едік плутав гальюн з галфвіндом, тобто з курсом судна відносно вітру, а штирборт — тобто правий борт судна — зі штормтрапом, він же — мотузкова драбина.

Амуров промовчав, а Гапликін із задоволенням «топив» старпома далі:

— А батя твій, директор райгастрономторгу, і дякуючи своїм зв’язкам висмикнув тебе з тюряги достроково. Хіба не так?

Щоб перевести тему зі слизького, Амуров перестав гребти і перепитав:

— Ну так а що там з торпедним катером трапилось? Це дуже цікаво.

Боцман зауважив:

— Едя, ти давай не сачкуй, греби, а то Сич помітить і пустить тебе на веслах до самого Херсона. Амуров озирнувся на теплохід та наліг на весла, а Гапликін продовжив:

— А що — що. Я ж тобі вже казав: втопили ми той катер.

— Так ви що, на ньому п’яних дівок катали?

— Та ні. П’яна компанія на цивільному катері була, і нам у лоб пішла. А на додаток той катер швидкохідний був, на підводних крилах. Ти хоч розумієш, про що мова?

Амуров зиркнув на теплохід, додав ходу човну і закивав:

— Ну-ну, а що далі?

— Далі… Далі обидва катери в друзки, і дивом ніхто не постраждав.

— Так що, виходить, посадили керманича катера на підводних?

— Ага, розігнався. Керманичем катера виявився онук першого секретаря райкому.

— Так чого ж тоді вас не посадили? — не здавався старпом.

— Ну ти і заладив. Тобі аби тільки посадити.

— Ну а як тоді розрулили?

— Капітана нашого викликали в райком партії, порадили написати рапорт про відставку та тримати язик за зубами. Потім перевели в цивільний річфлот і далі по рознарядці пристроїли директором секретного заводу. До речі, це він і підтягнув мене боцманом на «Алмаз».

Амуров перестав гребти і багатозначно протягнув:

— Мугу… Он як воно виходить. Значить, мені за організацію виробництва пиріжків, хай і лівих, — два роки колонії, а іншим, за втоплений торпедний катер, суцільна лафа?

— Ох і вредний же ти мужик, Амуров, і чого тільки до тебе баби так липнуть? Щоб патякати, ти краще заходь на малий круг навколо теплохода, Сич наказав карту зробити якомога детальнішу.

Амуров спідлоба зиркнув на боцмана:

— Та скільки можна кружляти? Від весел у мене вже пухирі на руках вискочили.

Гапликін переклав флагшток на коліна і зауважив:

— Можеш і не гребти, але я чув, як капітан нахвалявся, що в старпоми візьме Харитона.

— Це кого? Отого котяру? — від здивування старпом аж весла відкинув.

Боцман ствердно кивнув, а Амуров схопився за серце:

— А мене куди?

— Та заспокойся ти. Жартую я. А цей котяра ні в які старпоми не піде. Тобі на противагу, він надто розумний, а в тебе є шанс реабілітуватися. Так що давай, греби. Мені ще треба з тим котом сплавати за ліліями.

— А лілії тобі нащо?

— Мені вони ні до чого, але якось підслухав: кіт цікавився, де річкових лілій нарвати.

— А йому навіщо?

Боцман почухав потилицю:

— Навіть не знаю. Зате знаю поблизу місце, де цих лілій греблю гати. Зроблю коту послугу, а там, дивись, воно гарненько і складеться. Бо з цим котом треба поделікатніше. Ти чув, як він на палубі лекції читає?

Едік взявся за весла і забубонів:

— Та нафіга мені його лекції, ви з цим хвостатим геть дахом поїхали.

— Кожен їде по-своєму, — філософськи парирував боцман і поцікавився:

— От навіщо ти баб у ходову тягаєш? Тобі що, власної каюти мало?

Весловий засопів, наліг на рукоятки й пробурчав:

— Так у каюті ж ніякої романтики.

— Ну тоді терпи й мовчки вигрібай свою романтику, — констатував Гапликін, і заходився вимірювати чергову точку заводі.