ЕКСПЕДИЦІЯ ЗА НІМФЕЯМИ

В каюту Харитон заскочив з гучною заявою:

— Значить так, панове! Я персонально зафрахтував моторку разом з боцманом, намічається експедиція в плавні за ліліями. Хто зі мною?

Від неочікуваної пропозиції чоловіки перезирнулись і дружно перевели погляди на кота. Від захвату власною затією і безтолковістю компаньйонів той аж лапами сплеснув:

— Панове, ну що неясного? Дружно, на моторці, пливемо за німфеями. Чи ви намірились тут безцільно кантуватись?

Чоловіки знову перезирнулись. Кротов підозріло зиркнув на кота і перепитав:

— Давай викладай толком: які лілії, навіщо лілії, і як це ти моторку зафрахтував?

Кіт плюхнувся в крісло, приплеснув підлокітники і вибухнув гучною тирадою:

— А щоб я вас з дому не брав! Які ж ви заскорузлі, ніякої романтики і небажання нових пригод!

Після недовгих уточнень стосовно фрахту, затію кота чоловіки зрозуміли. Але Кротов уточнив:

— А збір лілій — самоціль, чи тут криється більш глибокий задум?

Кіт бадьоро розтлумачив:

— Ну по-перше, пройтись плавнями моторкою — це вже задоволення і незабутні враження. А по-друге, лілії я хочу подарувати Зіні.

— А чому тільки Зіні? — поцікавився Кротов і додав: — ти ж у фаворитах і у Люби ходиш.

— Отут ви, пане майоре, абсолютно праві. Це я провтикав. Дійсно, Люба може образитись, якщо її обійти такою увагою. Але якось чув їхні розмови, коли Зіна, стосовно Сича, жалілась подрузі: «Та цей сухар за весь час мені навіть кульбабки засохлої не подарував». Отож я і вирішив ситуацію виправити.

Від здивування професор підвів очі до лоба і щось помітив у щоденнику. Натомість досвідчений Кротов зауважив:

— Так ти що, хочеш сходити в піку капітану?

— Пане майоре, яка піка? Ви ж самі підказали, квітами обдаруємо обох дам — і Зіну, і Любу. Які можуть бути претензії?

Кротов почухав потилицю:

— Ну не знаю, не знаю. Це дивлячись, як ти дарування обставиш.

— А що тут обставляти! — кіт здивовано зиркнув на майора і додав: — ви збираєте букет для Люби, ви ж і вручаєте, а я збираю для Зіни. Відповідно, я і обдарую. Роман Аронович збере декілька екземплярів для власного гербарію. Звичайно, якщо він його має або хоче завести. Як вам таке?

Вже через годину компанія сідала в моторку. Спостерігаючи з борту посадку, капітан кивнув до боцмана:

— Далеко зібрались?

Мружачись від сонця, Гапликін кивнув на пасажирів з п’ятої:

— Прогуляю компанію плавнями. За годинку повернемось.

— Ну-ну, прогуляй, тільки не запізнюйтесь, після обіду відпливаємо.

На слова капітана кіт хвацько відкозирнув, боцман дав по газах, і моторка стрімко пішла в напрямку плавнів.

Через п'ять хвилин човен проскочив вузький єрик, обрамлений стіною очерету, і вийшов на водний простір. Перед очима романтиків відкрилось справжнє диво — дзеркальне плесо, повністю вкрите сніжно-білими річковими ліліями. Гігантські квітки, з яскраво-жовтими серцевинами, випромінювали тонкий, солодкуватий аромат водного спокою. Щоб не псувати враження від крихкої, ельфійської краси, боцман заглушив мотор і перейшов на весла. Моторка з тихим шурхотом повільно прорізала зелені лопухи латаття. Від захвату Харитон скочив на ніс човна і застиг у позі білого сфінкса. Обернувшись до компаньйонів, кіт кивнув на квіткове роздолля:

— Ну панове, де і коли б ви таку красу могли спостерігати?

Невдовзі тишу плавнів порушували команди кота:

— Лівіше, Гапликін, бери лівіше! Дивись, яка німфея! Оця, з червонуватим відливом на пуп'янку. Зіна від такої точно розтане.

Рвати лілії виявилось справою непростою. Збором зайнялись в основному Кротов і Гапликін. Перехилившись за борт і культурно крізь зуби лаючись, боцман рвав товсті й слизькі стебла та передавав екземпляри коту. Майор теж завзято смикав, і не відставав.

Невдовзі в човні красувалися два оберемки білих квітів, і експедиція рушила до «Алмазу».

Час був уже обідній. На палубі народу не було. Гапликін причалив моторку до трапа, і компанія благополучно піднялася на палубу. Тримаючи перед собою охапку квітів, кіт діловито кивнув чоловікам:

— Я в каюту, букет десь прилаштую, а ви на обід ідіть, обдаруйте Любу й передайте від мене привіт. Про другий букет — ані слова. Після обіду зроблю Зіні сюрприз.

Дивлячись услід інтригану, Кротов крутнув головою і зауважив:

— Романе Ароновичу, навіть об заклад битись не стану, п’ятою точкою відчуваю: цей сюрприз нам так просто не минеться.

— А вам що, вперше? Краще зізнайтесь чесно: від котячих вибриків ми обидва отримуємо певне задоволення. Чи не так? — професор запитально дивився на компаньйона.

Той весело підморгнув, і чоловіки з оберемком квітів рушили до кают-компанії.

Під час обіду в кают-компанію навідався Сич. Розкішний букет білосніжних лілій на столику посеред зали викликав у нього захват. Озирнувши столик мінздравівців, він перехопив погляд Харитона і на знак захоплення підняв великі пальці догори. Кіт відповів поклоном голови, та склав подушечки лап на грудях. Обернувшись до чоловіків, Харитон зауважив:

— А ви переживали. Матвій Петрович нормальний мужчина, і на квіти реагує адекватно.

На ентузіазм кота чоловіки тільки переглянулись і продовжили обід.

Тим часом капітан попросив уваги й оголосив про відплиття відразу після обіду. Кают-компанія одноголосно невдоволено загула. Сич оглянув публіку і здивовано протягнув:

— Не зрозумів…

Почулись голоси: «Є пропозиція залишитись тут до вечора!»

— Ну раз так, пропоную проголосувати: якщо всі за, то рушимо в ніч. Але є одна умова, — капітан запитливо окинув залу.

Публіка загула. Почулись вигуки: «Яка ще умова?»

— Херсон проходимо без зупинки. Прямим курсом йдемо до Одеси, на мис Великого Фонтану! — проголосив Сич.

Зала вибухнула оваціями.

Щоправда, від оголошення в захваті були не всі. Географічка Маша, сіпала завучку за рукав: