Аліса в країні Різдва

  «Аліса в країні Різдва»

Атмосфера перед Різдвом у Дрім Тауні - торгівельно-розважальному столичному комплексі на Оболоні, як завжди надихала мріяти про щасливе майбутнє, а кількість святкових локацій просто вражала своїми масштабами: фотозони з гойдалками, крісла із м’якими ковдрами біля каміну, прикрашені ялинки на кожному поверсі, безліч аніматорів... Музика…

Аліса кілька разів передивилася і перемацала різдвяні прикраси на полицях сувенірного бутіка і вибрала деякі новинки, притому що вдома був великий коробок із кульками та штучною ялинкою, на зелених гілках якої були білі цяточки, ніби шматочки криги. Вже третій рік поспіль квартира мішурою не прикрашалася, ялинка не встановлювалася, бо – нікому. Сина з першого місяця повномасштабної війни в Україні  Аліса відправила до батька в Канаду заради безпеки.  Дякувати колишньому, він сам це і запропонував.

А на це Різдво Аліса все ж таки вирішила себе хоч чимось порадувати, щоб настрій «мінус» підняти хоча б до позначки «нуль»  і  для цього вона вирішила вдома зробити маленький Різдвяний куточок, який вчора побачила на сторінці блогерки в інстаграм. Для цього вона купила прозору скляну кульку із янголом та снігом, якого треба було трясти, щоб сніг почав літати всередині кульки, гнома у червоній шапці, яка натягнута до самого носа-ґудзика  – дивне створіння із бородою без очей, родом зі Скандинавської легенди та ароматизовану велику свічку із ванільним ароматом.

Аліса подивилася на придбані різдвяні іграшки, видохнула з полегшенням і пішла до виходу, аж раптом її погляд зупинився на неоновій вивісці  туристичного агентства «Гарячий тур до Санта Клауса». Вона вже пройшла вхід в агентство, по боках великого проходу були інші бутіки та інші вивіски, а в її очах все ще мерехтіли неонові слова.

«Стоп!» - сказала собі Аліса - «Повернись! Ризикни! Тільки подорож може підняти твій  гівняний настрій до позначки «плюс.»

Вона так швидко розвернулася, що аж налетіла на підлітків, які рухалися за нею, але не очікували таких поворотів:

• Обережніше, тьотю, - сказав високий худий хлопець, посміхнувся і пішов далі.

«Тьотю?» - повторила вголос ображена Аліса.

Так її ще ніхто не називав. Для своїх учнів, яких вона вчила вокалу, вона була просто «Аліса», для подруг «Ліса-Аліса», для сусідів – «Дівчинка», а тут…

Аліса впевнено пішла до туристичного агентства з неоновою вивіскою і перед тим, як зайти у середину, подивилася на себе у скло: висока, тоненька, пуховик та уггі блакитного кольору, сірі брендові джинси, світле довге волосся, завдяки її стилісту, доглянуте та блискуче, обличчя…теж норм, завдяки косметологу… очі – вона побачила свій тьмяний погляд, як… у старої тітки…Захотілося ридати…

• Ви до нас? – виглянула з агентства менеджер, чим налякала Алісу.
• Так, - кивнула Аліса, - я тільки запитати про оце, - і підняла до гори вказівний палець.
• Ви вчасно до нас звернулися, це справді вигідно, і тур не просто гарячий, він вже спекотний, тра-та-та, тра-та-та… - почала галдичити молода дівчинка.

Аліса не все розуміла, що чула, бо інформації було занадто багато:

• Вибачте, - зупинила на пів слові менеджерку, - у Вас є тур-план?
• Звичайно, - дівчина взяла зі стопки глянцевих флаєрів один екземпляр і протягнула відвідувачці, - візьміть.

Аліса читала і посміхалася кінчиками вуст, бо це була подорож до Фінляндії, а вірніше, до самої Лапландії, куди вона із сином ще до війни планувала поїхати, але тоді щось пішло шкереберть і…вона перевернула тур-план на прайс і ойкнула:

• Ого! – розчарувалася вона і хотіла повернути флаєр менеджерці, але та не взяла.
• Не треба лякатися, то повна ціна, - заспокоїла дівчина Алісу, - вартість цього туру сьогодні рівно вдвічі менше, бо виїзд вже завтра зранку, а один турист вчора відмовився.

Аліса підняла брови і мовчки дивилася на хоч і зменшений прайс, але ж все таки для неї завеликий. Та цифра, яка була перед очима - це рівно усі збереження Аліси на чорний день.

•  Давайте оформлюйте, - прийняла рішення Аліса і сіла за стіл для підписання договору і медичної страховки...

Подорож була довга, але досить комфортна. На широких сидіннях можна було підігнути під себе ноги, коли в звичайному положенні вже втомилися, приємна жіночка-гід не була нав’язливою, розетки для зарядки телефонів - біля кожного сидіння, по бажанню, носили каву чи чай, на першому поверсі автобуса був туалет. Ідеально! Туристична група була переважна із матусь та діточок, переважно тому, що одна Аліса була без дитини. Діти гомоніли, жінки їх заспокоювали, але це Алісу зовсім не засмучувало. Вона їхала,  розвалившись на м’якому сидінні та дивилася у вікно на засніжені поля, дерева та дахи селищ. І вперше за два с половиною років вона не реагувала на повітряні сирени в мобільному застосунку і не було потреби бігти в бомбосховище. Хоча і за дорого, але вона купила собі не тільки подорож, а і спокій.

• Рада вам сповістити, що за десять хвилин наш готель «Санта Клаус Холідей Вілідж», - трохи гучніше звичайного промовила гід, щоб усі почули, - не забувайте свої речі в автобусі. Для вас я роздрукувала програму тура, при виході не забутьте взяти із кишені переднього крісла, - і далі вже тихіше продовжувала розповідати туристам про все, що вони бачили за вікном, - готель, де ми ночуємо дві ночі розташовано прямо в селищі Санта Клауса, це один із багатьох корпусів великого комплексу, Котеджі побудовані у традиційному скандинавському стилі — компактні будиночки з похилими дахами, дерев’яними фасадами та білою обробкою, яка нагадує нам зимову казку. Кімнати просторі і затишні з дерев’яними стінами, великими вікнами, із каміном у центрі кімнати…

Готель був казковий, номер - затишний, декоративні зірки та свічки прикрашали підвіконня. За стійкою реєстрації була дуже спритна, не схожа на північно-повільну поведінку скандинавів, білявка, яка за п'ятнадцять хвилин повидавала ключи від номерів і побажала туристам на добраніч.