Розділ 14. Нуль ініціативи

Сорок шість днів до дедлайну.

Артем відзначив це вранці, механічно, як відзначав погоду, і одразу забув, бо ідея прийшла до нього вночі й була значно цікавішою за арифметику: як усі найкращі його ідеї, вона здалася настільки очевидною, що він здивувався, чому не подумав про це раніше.

У нього досі не було контрольної групи.

Три позитивні взаємодії — це дані. Але дані без порівняння нічого не доводять. Щоб зрозуміти, чи справді методика підвищує ймовірність симпатії, потрібен базовий рівень: день, коли він нічого не робить. Жодних відкриттів розмови. Жодного зорового контакту довше стандартної секунди. Жодної ініціативи.

Чистий контроль.

Він обрав внутрішній дворик гуманітарного корпусу — людне місце в обідню перерву, достатньо велике, щоб вибірка перехожих була репрезентативною. Сів на лавку, розгорнув книгу, вставив навушники — без музики, просто щоб мати законну причину не реагувати на звуки навколо, — і вирішив за жодних обставин не робити першого кроку.

Перші двадцять хвилин пройшли зразково: Артем читав, ніхто до нього не підходив, дані накопичувались рівно такі, як і мали — тобто ніякі. Він навіть відчув коротке, суто методологічне задоволення: контроль поводився саме так, як від нього очікувалося.

А потім на лавку поруч застрибнув Барон.

Барон — великий рудий кіт невизначеної приналежності, якого знав увесь кампус і якого жоден корпус офіційно не годував, хоча неофіційно годували всі, — обнюхав край книги Артема, визнав його гідним довіри й безцеремонно вмостився в нього на колінах, придавивши лапою сторінку так, що читати стало неможливо.

Артем, вірний протоколу, не зробив жодного руху, який можна було б класифікувати як «ініціативу». Він просто сидів, з котом на колінах і книгою, яку більше не міг перегорнути, і чекав, доки ситуація мине сама собою.

Ситуація не минула.

За наступні сорок хвилин до лавки підійшло семеро людей — не до Артема, а до Барона, — і четверо з них, погладивши кота, затрималися на розмову саме з Артемом: спитати, чи кіт часто тут буває, чи не кусається, чи можна його погодувати печивом. Одна дівчина навіть присіла поруч на кілька хвилин, розповідаючи, що в дитинстві в неї був точно такий самий рудий кіт, тільки менший.

Артем відповідав ввічливо, коротко, суворо в межах протоколу «нуль ініціативи» — і з дедалі більшим внутрішнім сум'яттям спостерігав, як контрольний день, покликаний довести відсутність результату за відсутності методики, стабільно генерує соціальну взаємодію, до якої він не має жодного стосунку, крім факту, що на його колінах сидить кіт.

Увечері він приніс дані Ярині з виразом людини, яка щойно зустріла суперечність у власній системі й ще не вирішила, ображатися на це чи захоплюватися.

— Контрольний день дав чотири взаємодії, — повідомив він похмуро.

Ярина відірвалась від книги.

— Це погано?

— Це має бути нуль. Я нічого не робив.

— А що сталося?

— Кіт, — сказав Артем тим самим тоном, яким доповідав би про статистичну аномалію.

Ярина мовчала секунди три, а потім засміялася — так, що довелося відкласти пінцет, аби не пошкодити сторінку.

— Ви серйозно записуєте кота як конфаундер?

— Це релевантна змінна. Присутність третьої сторони, що привертає увагу, статистично впливає на ймовірність контакту незалежно від поведінки суб'єкта.

— Артеме. — Вона витерла очі. — Ви щойно науково довели, що люди підходять до симпатичних рудих котів. Це не наукове відкриття. Це просто... коти.

— Але дані показують кореляцію між моєю присутністю і кількістю ініційованих розмов.

— Ваша присутність тут ні до чого. Кіт вирішив, що ви — зручна поверхня.

Артем замислився. У цьому була дещо неприємна, але важко заперечна логіка.

— Тобто контроль показав результат, — сказав він повільно, — тому що результат стався не через мене, а через незалежну змінну, яку я не врахував і не міг проконтролювати.

— Саме так.

— Це означає, що мій контрольний день був невалідним.

— Або, — сказала Ярина, все ще посміхаючись, — це означає, що симпатія іноді просто трапляється, і не завжди можна точно сказати чому. Навіть коли ви щосили намагаєтеся, щоб нічого не трапилося.

Артем записав це зауваження в АР-01 без коментаря.

Заперечення не спало на думку жодне.

* * *