Розділ 10. Перший етап

Єдиною статистикою, яку Артем не вносив до документа, була кількість людей, що вважали його дивним.

Він її, втім, знав. Мінімум четверо: дівчина в кав'ярні (пішла швидким кроком), сусід по кімнаті (спитав, чи все гаразд, коли Артем о другій ночі вголос обговорював сам із собою вагові коефіцієнти), бібліотекарка (з причин, які він досі не з'ясував) і Оля з книгарні, яка, щоправда, вважала його дивним у тій тональності, що радше сприяла дослідженню.

Решта статистики виглядала цілком пристойно. У п'ятницю, підбиваючи підсумки першого етапу, Артем мав двадцять сім сторінок замість трьох, дві проведені взаємодії — одну невдалу, одну успішну, — одну поправку до методики й одинадцять базових змінних, сім з яких уже отримали попередні вагові коефіцієнти. Була навіть окрема колонка «Зовнішня експертиза», що розросталася швидше за будь-яку іншу.

За всіма формальними ознаками дослідження рухалося за планом.

Артем саме будував графік — поки що з двох точок, що його анітрохи не бентежило: будь-який тренд починається з двох точок, — коли Ярина сіла навпроти й простягнула руку долонею догори.

— Показуйте.

— Що саме?

— Все. Ви десять днів це пишете. Я — офіційний свідок і стаття бюджету. Маю право на повний доступ до матеріалів справи.

— Це не справа.

— Двадцять сім сторінок, Артеме. У мого наукового керівника дисертація тонша.

Артем завагався рівно на секунду. Не через приховане — просто досі ніхто не читав АР-01 цілком, від першої сторінки. Потім розвернув ноутбук екраном до неї.

Ярина читала довго. Значно довше, ніж він розраховував. Вона не гортала — читала, іноді повертаючись на сторінку назад, іноді зупиняючись на якомусь рядку з тим самим виразом, з яким розглядала пошкоджені корінці: уважно і трохи сумно.

Артем чекав. Спершу спокійно. Потім помітив, що вдруге поправляє стосик карток, який не потребував поправляння.

Нарешті вона дійшла до кінця. Але замість того, щоб віддати ноутбук, прокрутила документ назад, на самий початок, і ще раз перечитала першу сторінку. Ту, де було правило.

— Можна спостереження? — спитала вона, не підводячи очей від екрана.

— Ви ніколи не питали дозволу.

— Це особливе спостереження.

Вона розвернула ноутбук назад до нього й постукала пальцем по екрану — не по таблицях, а по берегах документа, по порожньому місцю збоку від тексту.

— Тут двадцять сім сторінок про те, як знайомляться люди. Гіпотези, змінні, коефіцієнти, дві розписані по хвилинах розмови з незнайомками. — Вона зробила паузу. — І знаєте, кого в цьому документі немає взагалі?

— Кого?

— Вас.

Артем глянув на екран.

— Я автор. Автор не є об'єктом дослідження.

— Тут немає жодного рядка про те, що ви відчували, коли та дівчина пішла з кав'ярні. Жодного слова про те, чому ви обрали саме книгарню. Ані півречення про те, який був вечір у середу. — Ярина говорила без натиску, майже м'яко, і від цього чомусь було гірше, ніж від суперечки. — Ви записуєте всіх, крім себе. А дослідник, який виключає себе з даних... — вона витерла руки об фартух, — сам вирішуйте, як це називається вашою мовою.

— Систематична похибка спостерігача, — сказав Артем автоматично.

— От бачите. У вас навіть термін для цього є.

Вона підвелася, як завжди забираючи чашку, і вже стоячи додала — легко, без жодної урочистості, як кажуть про погоду:

— Гарний документ, Артеме. Дуже акуратний. Просто майте на увазі: коли він закінчиться, у ньому буде вся статистика симпатії — і жодного доказу, що його писала жива людина.

Вона пішла. Артем лишився перед розгорнутим АР-01.

Того вечора він написав план другого етапу — десять наступних днів, серія з шести взаємодій, три нові гіпотези на перевірку. План вийшов чітким і амбітним, і, дописавши останній пункт, Артем відчув знайоме передчуття добре організованої роботи.

Курсор зупинився під планом. Хвилину Артем дивився на порожній рядок — той самий берег документа, по якому вона стукала пальцем.

Потім закрив ноутбук.

Запис про те, що сказала Ярина, він вирішив не робити. У документі для цього не було розділу — а створювати розділ під одне-єдине речення було нераціонально.

Так він собі це пояснив.

Він перечитав це пояснення двічі.

* * *