Розділ 7. Заперечення

До ранку Артем знав, у чому була помилка, і помилка була не в системі.

Уночі він перечитав кожен пункт свого плану чотири рази. І з кожним перечитуванням дедалі більше переконувався в тому, що сама методика бездоганна. Логіка кроків — правильна. Джерела — надійні. Гіпотеза про перші три секунди — підтверджена принаймні двома дослідженнями.

Отже, помилка була у виконанні.

Я неправильно застосував правильну методику, — сформулював він для себе, і ця думка принесла йому дивне полегшення. Виконання можна виправити. Виконання — це просто питання практики й точності.

О дев'ятій ранку — на годину раніше, ніж зазвичай, — він уже сидів у бібліотеці з роздрукованою копією всієї методики й трьома різними маркерами.

До обіду він встиг помітити маркером сім місць, де його вчорашні дії відхилялися від приписаної послідовності:

1. Інтонація в другій репліці — нижча, ніж радила стаЖарт вставлено на крок раніше рекомендованого моменту.
4. Використано слово «статистично» в неформальному контексті.
5. Кут корпусу — приблизно 15° від фронтального (рекомендовано 30–45°).
6. Зоровий контакт розірвано першим.
7. Не враховано наявність іспиту через двадцять хвилин.

Сьомий пункт він додав останнім і кілька секунд дивився на нього, відчуваючи, що той чомусь відрізняється від інших шести, хоча й не міг сказати чим.

Потім вирішив, що це тому, що сьомий пункт стосується зовнішніх обставин, і повернувся до маркерів.

— Ви розфарбовуєте власний провал, — сказала Ярина, яка вже хвилин десять спостерігала за його роботою з-за свого столу. — Це якийсь новий вид самокатування?

— Це аналіз відхилень. Учора я припустився семи помилок виконання.

— Семи. — Вона підійшла ближче й глянула на роздруківку, поцятковану жовтим, зеленим і рожевим. — А можна питання?

— Так.

— А що, як помилка була не сьома. І не перша. — Вона сіла навпроти, як завжди без запрошення. — Що, як помилка була нульова?

— Нульова?

— Та, яку ви зробили ще до того, як зайшли в кав'ярню.

Артем відклав маркер.

— Поясніть.

— Ви пішли знайомитися з людиною, — сказала Ярина повільно, ніби вкладала кожне слово окремо, — маючи в кишені листок із трьома заготовленими репліками. Тобто ви від самого початку розмовляли не з нею. Ви розмовляли зі своїм планом. А вона просто стояла поруч.

— План — це інструмент. Хірург теж оперує за протоколом.

— Хірург оперує людину, яка спить. — Ярина нахилилася трохи вперед. — А ваша дівчина в черзі не спала. Вона бачила перед собою когось, хто говорить правильні слова з правильними паузами — і при цьому дивиться кудись крізь неї. Знаєте, як це виглядає збоку?

Артем мовчав.

— Це виглядає моторошно, — закінчила вона просто. — Не тому, що слова погані. А тому, що за ними нікого немає.

Він хотів заперечити — і виявив, що всі заперечення, які спадали на думку, були цитатами. Зі статей. З методики. З власних конспектів. Жодне з них не було його власною думкою про вчорашню розмову, бо власної думки про неї він, як виявилося, ще не сформував — лише сім кольорових позначок на роздруківці.

— Припустімо, — сказав він нарешті, обережно, як людина, що ступає на неперевірений лід, — що частка правди в цьому є. Як тоді, на вашу думку, виглядає правильне виконання?

— Не знаю, — сказала Ярина, змочуючи пензлик. — Я не спеціалістка з ваших змінних. Але я багато сиджу в цій бібліотеці й багато бачу, як люди знайомляться. І у всіх випадках, коли це закінчувалося добре, було одне спільне.

— Що саме?

— Обидва учасники були присутні. — Вона підвелася, забираючи свою чашку. — Це, до речі, безкоштовна консультація. Наступна буде за каву.

Того вечора Артем відкрив АР-01 і довго дивився на розділ «Методика». Потім створив новий підрозділ.

Поправка №1.

Він друкував повільніше, ніж зазвичай, зважуючи формулювання:

Виявлено системне обмеження: скрипт розмови, застосований дослівно, знижує рівень присутності дослідника у взаємодії, що зчитується об'єктом як нещирість. Скрипти переводяться з категорії «інструкція» до категорії «орієнтир».

Перечитав. Формулювання було охайним, науковим, безпечним.

І воно, як він смутно відчував, описувало лише половину того, що сказала Ярина.

Другу половину — ту, що про «за словами нікого немає», — він у документ не вніс. Не тому, що не погоджувався.

Він переклав курсор нижче й почав новий пункт.

* * *