Розділ 3. Дивний хлопець

У четвер за ним спостерігали, і Артем помітив це останнім.

Він працював за тим самим столом у читальному залі — не тому, що місце було особливим, а тому, що звідти найкраще падало світло, а розетка була найближче. Те, що це той самий стіл, за яким минулого разу сиділа дівчина з пінцетом і пензликом, він усвідомив лише тоді, коли вона повернулася — з новим візком, новою книгою й тим самим виразом зосередженості, який Артем уже подумки класифікував як «режим роботи».

АР-01 на той час обріс першими справжніми даними — точніше, поки що лише конспектами чужих даних, охайно розкладеними по категоріях: «Фактори первинної симпатії», «Індикатори відкритості», «Помилки першого контакту».

Він розклав перед собою аркуші — три кольори стікерів, лінійка, два маркери — і взявся зводити список закономірностей у єдину таблицю. Це заняття настільки його поглинуло, що він проґавив момент, коли дівчина за сусіднім столом уже кілька хвилин не працює з книгою. Вона дивиться на його аркуші.

Не крадькома. Відкрито, так само, як щойно вивчала пошкоджений корінець книги.

Артем підняв погляд.

Вона ще кілька секунд мовчки розглядала його кольорові стікери й таблицю. Злегка нахилила голову, ніби намагалася прочитати заголовок догори ногами. Не відводила погляду. На її обличчі майнула ледь помітна усмішка.

— Перепрошую... Це справді таблиця? — не витримала вона.

— Ні. Особистий проєкт.

— Виглядає як бухгалтерія.

— Це класифікація факторів романтичної симпатії, — відповів Артем тим самим тоном, яким повідомляв би розклад автобусів.

Дівчина моргнула.

— Ви зараз серйозно?

— Так.

Вона подивилась на нього ще секунду — вочевидь, намагаючись зрозуміти, чи це такий різновид гумору, чи людина навпроти справді щойно на повному серйозі сказала те, що сказала. Артем цього питання в її погляді не прочитав — він у принципі рідко читав питання в чужих поглядах, — і тому продовжив, ніби пояснення само собою малося на увазі:

— Симпатія — це результат взаємодії кількох змінних. Якщо їх визначити правильно, модель теж стане точнішою.

— Модель... кохання?

— Симпатії, — уточнив Артем. — Кохання — це вже похідна змінна вищого порядку. До неї ще далеко.

Дівчина ледь усміхнулася. Не глузливо — швидше так усміхаються, коли життя раптом показує щось абсолютно неочікуване.

Потім показала олівцем на стікери.

— А чому три кольори?

— Рожеві — підтверджені закономірності. Жовті — гіпотези. Зелені — суперечності між джерелами.

Вона порахувала очима.

— Зелених найбільше.

— Так.

— Це погано?

— Це нормально для початкового етапу, — сказав Артем. — Хоча, чесно кажучи, у мене закінчуються зелені.

Вона розсміялася — коротко, зовсім тихо, як сміються в бібліотеці, — і одразу прикрила рот долонею, озирнувшись на стійку видачі.

— Вибачте.

— Це релевантна реакція.

— Що?

— Сміх. — Артем зробив позначку на жовтому стікері. — Одне з джерел стверджує, що спонтанний сміх у перші дві хвилини корелює з подальшою симпатією. Інше стверджує, що ні. Це якраз суперечність.

Він підняв зелений стікер і показав його як речовий доказ.

Дівчина дивилася на нього довгі три секунди.

— Ви що, зараз записали мене?

— Ні. Я записав розбіжність у джерелах.

— Але привід був я.

— Формально так.

Вона повільно поклала олівець.

— Це найдивніша розмова цього тижня.

— Тиждень ще не закінчився.

Дівчина мовчки повернулася до свого пошкодженого корінця. Але Артем встиг помітити, що погляд, яким вона тепер зрідка позирала на його стос кольорових стікерів, змінився. Раніше в ньому було цікавість людини, яка бачить дивну картину. Тепер — цікавість людини, яка бачить дивну картину і вже не зовсім впевнена, що варто відвертатись.

Артем цього не зауважив. Він саме сперечався сам із собою, чи варто виносити «індикатори відкритості пози» в окрему підкатегорію, чи залишити їх усередині основної таблиці — і ця суперечка здавалась йому значно важливішою за все інше, що щойно відбулося за сусіднім столом.

Перш ніж знову взятися до книги, вона ще раз глянула на його таблицю. Цього разу усмішка була зовсім іншою — ніби вона ще нічого не зрозуміла, але вже вирішила, що хоче зрозуміти.

А потім спокійно повернулася до реставрації книги.

* * *