Розділ 12

Я вибрався з таверни й попрямував кам’яною бруківкою до центральної площі.
Місто вже жило своїм життям — торговці вигукували ціни, хлопчаки носилися між крамницями, а з пекарні тягнуло ароматом свіжого хліба.

На площі височів храм — світлий, із високим шпилем і вітражами, що сяяли навіть під денним сонцем. Біля самих сходів стояв служитель-закликач у сірому плащі з символом сонця на грудях.

— Мандрівник! — окликнув він мене, зробивши крок уперед. — Ласкаво просимо до Крегстона. Храм відкритий для кожного, хто шукає захисту або мудрості. Зайди, дізнайся про богів, що покровительствують нашому краю.

Система одразу підсвітила нове повідомлення:

[Відкрито: Храм Крегстона]
— Можна обрати божественного покровителя.
— Отримати титул, пов’язаний із вибраним богом.
— Доступ до щоденних завдань віри.

Я зупинився біля підніжжя сходів. Місце виглядало велично: вітражі переливалися кольоровим світлом, дзвін лунав десь угорі, відлунюючи в грудях, а біля входу неквапом проходили жерці в білих шатах.

Чи варто піднятися й обрати покровителя просто зараз?
Чи, може, спочатку роздивитися місто, дізнатися більше?
Та, мабуть, не дарма храм — це перше, що бачить кожен новий гравець.
Краще зайду відразу.

Я піднявся широкими сходами й штовхнув важкі двері.

Всередині храм виявився простішим і водночас величнішим, ніж я очікував: високі склепіння, арки, вітражі, що заливали простір м’яким розсіяним світлом.
Запах ладану змішувався з прохолодою каменю.

У центрі стояло сім вівтарів — кожен зі своїм символом: сонце, що сяє, терези, дерево, полум’я, книга, хвилі та меч.
Перед ними горіли свічки, а жерці в білих шатах уважно спостерігали за новими відвідувачами.

Один із них підійшов до мене, склавши руки на грудях.
— Ласкаво просимо, мандрівник. Тут ти можеш обрати собі покровителя серед семи богів. Кожен дарує благословення й особливий титул. Хочеш дізнатися про них докладніше?

Система спалахнула новими рядками:

[Механіка покровителів]
— Обравши покровителя, ви отримуєте унікальний титул (активний, доки титул увімкнений).
— Доступ до щоденних завдань віри.
— Зростання репутації з храмом.
— Зміна покровителя можлива, але знижує довіру жерців.

Доступні покровителі:

Соларіон, Володар Сонця — сила, захист, бонус до витривалості.

Евіра, Хранителька Терезів — справедливість, торгівля, бонус до харизми.

Дріон, Древо Життя — природа, алхімія, бонус до ремесел і лікування.

Іскар, Полум’я Волі — рішучість, бойові навички, бонус до сили й шкоди.

Ліра, Хранителька Книг — знання, магія, бонус до інтелекту й досліджень.

Туласс, Володар Хвиль — свобода, мандрівки, бонус до витривалості та швидкості.

Кастер, Воїн-Меч — честь, битви, бонус до влучності та володіння зброєю.

Я повільно обійшов коло, зупиняючись біля кожного вівтаря. Символи ніби відгукувалися по-різному: одні — теплом, інші — тиском у грудях, ще інші — легким поколюванням у пальцях.

Система мигнула ще однією підказкою:

Вибір покровителя не обов’язковий. Але зроблений вибір вплине на розвиток персонажа та відкриті можливості.

Я замислився. Кожен бог пропонував щось важливе. Але й поспішати не хотілося — рішення, безперечно, серйозне.

— Бачу, ти задумався, — тихо озвався хтось поруч.
Я обернувся — до мене підійшов жрець у довгій білій ризі, обшитій золотом.
— На роздоріжжі стоїш, мандрівник. Перший крок завжди найважчий. Дозволь допомогти. Дозволь обрати, хто стане твоїм покровителем. Тут — сім світлих і нейтральних богів. Їхнє благословення дасть тобі унікальні можливості, але кожен має свій шлях.

Він кивнув у бік вівтарів і, як досвідчений оповідач, заговорив неквапом:

— Соларіон, Володар Сонця. Верховний покровитель. Його благословення дарує здоров’я й захист. Але пам’ятай: він рідко втручається в долю своїх послідовників. Його світло — це радше опора, ніж пряма допомога.

— Евіра, Хранителька Терезів. Вона прихильна до чесних і справедливих. Найчастіше до неї звертаються торговці та дипломати. Її дар — харизма і вдача в угодах.

— Дріон, Древо Життя. Покровитель природи та ремесел. Його сила допомагає в алхімії, лікуванні та будь-якій роботі руками. Травники, ремісники, мисливці — усі вони шукають його опіки.

— Іскар, Полум’я Волі. Його шанують воїни, які прагнуть сили й рішучості. Його вогонь гартує дух і тіло, але вимагає від послідовника мужності й прямоти.

— Ліра, Берегиня Книг. Вона відкриває двері до знань і таємниць. Ті, хто шукають мудрості або опановують магію, тягнуться до її вівтаря.

— Туласс, Володар Хвиль. Бог мандрів і свободи. Його дар — витривалість і легкість у дорозі. А ще кажуть, якщо він комусь особливо прихильний, то може навіть особисто з’явитися на шляху.

— Кастер, Воїн-Меч. Він покровитель лицарів і тих, хто живе за честю. Його дар — влучність і майстерність володіння зброєю. Але натомість він вимагає вірності обраному шляху.

Жрець усміхнувся, схрестивши руки на грудях.
— Усі дороги відкриті, мандрівник. Але покровитель — це не лише сила, а й частина твого шляху. Кого з них ти відчуваєш ближчим?

Система знову підсвітила список семи богів.

Я слухав жерця, киваючи, а всередині вже крутилося своє.

Соларіон.
Звучить переконливо: здоров’я й захист завжди знадобляться. Але… якщо він рідко втручається, то користі може бути менше, ніж хотілося б. Пасивна підтримка — надійно, та занадто загально.