Розділ 9

Я відчув азарт — знайомий, як у моїх старих ММО, коли перша перемога над вовком здавалася справжнім подвигом.
Але тепер, у цій капсулі, усе було зовсім інакше: запахи, вага речей, відчуття тіла — усе справжнє, живе.

— Ну ось, нарешті. Годі вже сидіти в ремеслі — час перевірити, наскільки система готова до бою.

Я поправив сумку, де лежали мої перші пензлі, і рушив до виходу з села.

Бити вовків просто на відкритому полі — не мій стиль.
Я вибрав ідеальне місце біля лісу — старе дерево з густою кроною та зручними гілками. Під ним розляглася невелика галявина, ніби створена спеціально для засідки.

— Чудово. Якщо підманити їх до себе — з дерева зможу тримати дистанцію.

Я дістав пензель, умочив його в зелену фарбу й акуратно вивів на аркуші узор сітки.
Система мигнула:

Навичка «Сіть» активована. Маскування: +10%.

У траву я посадив приманку — впійманого кролика. Той смикнувся, але мерехтлива сітка тримала міцно. Бідолаха тихо попискував, і запах крові швидко розійшовся навколо.

— Вибач, друже, — прошепотів я. — Інакше ніяк.

Я заздалегідь виліз на гілку, облаштувавшись зручно, мов у гнізді. Лук натягнутий, стріли поруч, дихання рівне.
Система повідомила:

Позиція: підвищення. Точність +5%. Уразливість у ближньому бою: -10%.

Не минуло й хвилини, як з-за кущів показалися перші тіні. Вовки. Четверо.
Вони відчули запах і обережно вийшли на галявину, рикаючи та вищиряючи зуби.

— Ідеально, — усміхнувся я, натягуючи тятиву.

Перша стріла свиснула вниз — і влучила в шию найближчому.
Вовк завив, решта кинулися до кролика.
Друга стріла — у бік наступному. Третій насторожився, підняв голову, але запізно — ще одна стріла пробила плече.

Система спалахнула повідомленнями:

Влучання. Лук +0,3.

Критичне попадання! ХП ворога -70%.

Полювання +1 за використання приманки.

Останній вовк кинувся просто до дерева, але я був готовий.
Випустив стрілу просто в стрибку — і звір гепнувся біля самих коренів.

Я перевів подих. Галявина стихла.
Сітка ще мерехтіла, утримуючи кролика, але тепер він радше виглядав розгубленим, ніж наляканим: небезпека минула.

Система підсвітила:

Квест «Розігнати зграю вовків» виконано.
Досвід +25. Репутація з селом +5%.

— Фух… Отак краще, — посміхнувся я, злізаючи з гілки. — І стріли зберіг, і бойовку розім’яв.

Я зупинився на стежці й прислухався.
Ліс завмер. Ні виття, ні шереху — вовки пішли. Навіть птахи перестали лякатися.

— Ну от, — пробурмотів я. — Тепер можна братися за інші завдання.

Перевіривши список активних квестів, я вирішив іти по черзі.
Першим був збір грибів для трактиру.

Я рушив стежкою до яру, присідав біля моху, обережно зривав шапки грибів, щоб не пошкодити землю, уважно придивлявся до рідкісних білих і коричневих екземплярів.
Система мигнула:

Гриби для корчми +0,5 за акуратність збору.
Уважність +0,2.

Невдовзі кошик був повний, і я подався до сусіднього села — Темнівки.
Туди ж вів маршрут за квестом «Чистка від вовків» і «Посилка сусідам».

Коли я вийшов на площу, староста вже чекав мене біля краю села.
Він уважно подивився на мене, на кошик, потім кивнув і всміхнувся:

— Ну що, мисливець? Вовки пішли?
— Так, — відповів я. — Тепер можете спати спокійно.

Він схвально кивнув і прийняв виконання квесту.
З’явилося сповіщення:

«Чистка від вовків» завершена. +2 досвіду до бойових навичок.
Репутація в селі Лісове +5%.
Репутація в селі Темнівка +5%.

Потім я передав посилку, і господарі подякували з радістю.
Система відзначила:

«Посилка доставлена». +1 досвід до орієнтування й уважності.
Репутація в селі Темнівка +2%.

Я поправив сумку через плече — у ній дзенькнула фляга та залізний лист — і рушив назад, до «свого» села.
Біля колодязя, на дошці оголошень, певно, вже висіли нові завдання.

Дорогою я збирав знайомі рослини, а ще — кілька невідомих ягід і квітів.
Можливо, стануть у пригоді для створення нових фарб.

Нарешті я відніс кошик із грибами до трактиру. Господар зустрів мене з усмішкою, швидко прийняв здобич і відміряв золото за доставку.
Система спалахнула:

Гриби доставлено.
Золото отримано: +5.

Три квести за один маршрут — і репутація одразу підросла, а в сумці приємно подзенькало від монет.
На жаль, на дошці залишалося лише одне оголошення:

«Прополоти грядки бабусі Мільди» (+репутація, +уважність).

Репутація в Лісовому сягнула 48%.
Ймовірно, для нових квестів треба буде перевищити п’ятдесятку.
А оскільки грядки обіцяли з цим допомогти, хоч як мені не хотілося лізти в город — доведеться попрацювати й там.

Я підійшов до городу старенької Мільди. Рівні рядки моркви й буряка тяглися вздовж тину. Земля ще волога, пахне свіжістю, м’ята й трава змішуються в приємний аромат.

— Ох, — сказала бабуся, побачивши мене, — ось і помічник! Половину вже перекопав мій онук, а решту — твоє завдання. Морква, буряк, дивись не нашкодь, не ламай корінці. Що вже достигло — викопуй.

Я взяв невелику сапку й почав роботу.
Акуратно, ряд за рядом, розпушував землю, висмикував бур’яни, трохи розпушував коріння овочів, уважно вибираючи стиглі плоди.
Кожен рух вимагав точності: занадто різко — і ламаєш рослину, занадто м’яко — бур’ян залишається.

Система мигнула:

Уважність +0,2 за акуратність.
Спритність +0,2 за точність рухів інструментом.

— Відмінно, — пробурмотів я, складаючи в кошик моркву й буряк. — Згодяться і для кухні, і для фарб.