Розділ 8

Я розплющив очі й перше, що відчув — запах свіжих оладок. Сонце вже пробивалося крізь фіранки, а тихий шелест дерев зовні додавав відчуття ранку в справжньому лісі.
Старенька жінка усміхнулась, побачивши, як я потягнувся до тарілки.

— Ось, сину, поснідай, — сказала вона, ставлячи переді мною ще одну порцію рум’яних оладок. — А потім можеш у мене повчитись готувати. Базові речі завжди знадобляться в дорозі.

Я обережно спробував шматочок — м’яко, із легкою солодкістю.
Система сповістила:

Голод знято.
Енергія +1.

— Хм… — пробурмотів я, пережовуючи. — Схоже, їжа тут реально працює, а не просто зникає іконка.

Бабуся усміхнулась і сіла поруч:
— Почнемо з простого: оладки, варені овочі, рагу з усього, що знайдеш у лісі, та смажене м’ясо на рожні. Для початківця саме те.

Система відразу зафіксувала нові рецепти у довіднику:

Рецепти кулінарії:

• Оладки (базова кухня) — дають невеликий бонус до енергії.
   
• Похідне рагу (похідна кухня) — ефект невідомий, залежить від складу та якості інгредієнтів.
   
• Дичина на рожні (похідна кухня) — знімає голод і втому.
   

Я з цікавістю розглядав нові можливості. Казанок уже був в інвентарі, а тепер з’явилось і реальне застосування. Можна експериментувати, змішувати інгредієнти, шукати нові поєднання.

— Виходить, ще одне уміння, — сказав я вголос. — І виглядає корисно. Якщо навчусь хоч трохи готувати, зможу довше триматись у формі. До речі, мабуть, і в інгредієнтів є своя якість — як у фарб.

Бабуся тільки посміхнулася:
— Кухня — це теж тренування. І техніка, і уважність — усе знадобиться згодом.

Я посміхнувся, глянувши на казанок, тарілку оладок і новий список рецептів.
Система повідомила:

Навичка “Кулінарія / Базовий рівень” +0,5.

— Чудово, — подумав я. — Потім спробую приготувати рагу з того, що знайду в дорозі. Оце буде справжній тест.

Я вийшов на вулицю, і прохолодне ранкове повітря торкнулося обличчя. Сонце лише сходило, заливаючи дахи будинків м’яким золотом, а в повітрі витав запах свіжої випічки й трав.

Раптом у полі зору мигнуло повідомлення:

[Ранковий дейлік]
Завдання дня: «Збери баночки й дрібний посуд для зберігання фарб».
Оглянь уважно село й майстерні.
Нагорода: Створення фарб +2, Уважність +0,5.

Я посміхнувся. Система, здається, підкидає мені саме ті завдання, які зараз потрібні: фарби треба десь зберігати, матеріали — тримати під рукою. День обіцяв бути продуктивним.

— Чудово, — пробурмотів я, поправляючи сумку з малюнками. — Спочатку баночки, потім — може, нові пензлі знайду. А там побачимо, що ще трапиться.

Я рушив уздовж вулиці, розглядаючи крамниці й майстерні. Стара кузня, де я вчора допомагав із рамками для паперу, вже ожила: дзвін молота, запах гарячого заліза, люди сновигали з товарами. У кожному кутку могла трапитись потрібна дрібниця — банка чи флакон для фарб.

— Треба пильніше дивитись довкола, — подумав я. — Кожна деталь важлива, кожна знахідка — маленький крок до майстерності.

Біля краю площі я побачив невелику крамничку. На полицях стояли глиняні горщики, скляні пляшечки й порожні баночки, припорошені пилом. Продавець — старий чоловік із сивими скронями — саме протирав полки ганчіркою.

— Доброго ранку, — привітався я, обережно зазираючи до полиць. — Може, допомогти?

— Атож, — кивнув він. — Зітри трохи пилу з нижніх стелажів. Там стоять старі баночки, нікому не потрібні. Якщо знайдеш щось придатне — залиш собі.

Я обережно взявся до справи. Кожна баночка під рукою ніби спалахувала в уяві: ось цю — під фарби, ось ту — для зберігання пензлів.
Система м’яко сповістила:

Завдання виконано.
Уважність +0,5 — за пошук потрібних предметів.
Створення фарб +2 — за підготовку матеріалів.

На нижній полиці я помітив кілька скляних баночок із щільними кришками.
Одну більшу, іншу меншу — саме те, що треба.
Чоловік кивнув:
— Так, ці можуть згодитися. Бери сміливо.
— Дякую! — усміхнувся я, обережно забираючи їх. — Сьогодні точно продуктивний день.

Йдучи далі селом, я відчував, як кожне маленьке завдання — витерти пил, розкласти овочі на прилавку, прибрати гілки біля дороги — перетворюється на можливість знайти щось корисне. І все це — без відчуття, що втручаєшся не у свої справи: допомога в крамниці, уважність до дрібниць — і система винагороджує.

— Оце справді круто, — подумав я. — Невеликі квести, а приріст навичок відчутний. Уважність зростає, матеріали збираються, і при цьому я не почуваюся злодієм.

Після того як я забрав баночки у старого, думки знову повернулися до пензлів. Саморобний — із білчиної шерсті — чудовий для тренувань, але справжні пензлі можна робити з різної щетини: кінської, овечої, козячої… І чим жорсткіше волосся — тим більше варіантів мазків і ефектів.

Я попрямував до околиці, де тримали худобу. Коні спокійно паслися на лужку, вівці бродили у загороді, а кози гралися біля хліва. Я тихо спостерігав за ними: щетина й шерсть виглядали саме так, як потрібно для майбутніх пензлів.
Система м’яко сповістила:

Уважність +0,2 — за вивчення джерел матеріалу.

— Чудово… — прошепотів я. — Звідси можна набрати основу для кількох пензлів. Головне — не налякати тварин і зібрати все обережно.

Я підійшов до загорожі й обережно став знімати щетину з коней і овець, використовуючи м’які гребінці й руки. Кожен пучок волосся я запам’ятовував: довжина, пружність, густина — усе це знадобиться для різних типів пензлів.