Розділ 6

Я крутив у руках скетчбук, перегортаючи порожні сторінки. Вісім аркушів… і вже здається, що цього смішно мало - навіть не вистачить розігнатися. Один зайнятий «Сіттю», другий — експериментом із захисним малюнком, третій хочеться залишити для чогось унікального.
Та що далі, то чіткіше розумію: без пергаменту я довго не протягну. А в крамниці папір коштує так, ніби його роблять із золота та сліз дракона.

Думки самі собою звернули в минуле. На уроках історії я позіхав, розглядаючи картинки в підручнику: єгиптяни з папірусами, китайці з бамбуковими дощечками, русини з берестою…
Тоді я ганявся за трендами, вважав малювання забавкою. А тепер — от воно, знадобилося.

Я скривився. Береста? Ні, не підходить. На ній не пишуть — на ній дряпають. Для заклинань це смерть.
Бамбук? Добре, але спробуй добути його в наших краях.
А папірус… папірус робили з очерету.
Очерет, болотні зарості — ось де треба шукати.

І все одно впирається в основу — потрібна тонка сітка, щоб розкласти та висушити волокна.
Я замислився: піти до коваля? Він би міг викувати рамку з дротом, але це коштуватиме дорожче, ніж сто готових аркушів паперу.
А якщо зробити самому? Рамка з гілок, сітка з ниток — примітивно, але на перший раз підійде.

— Отже, так, — пробурмотів я, прямуючи до кузні. — Спочатку дізнаюсь про рослини, потім вирішу, чим натягнути сітку. Папір потрібен за будь-яку ціну.

Коваль, як завжди, гатив по розпеченому металу, а його син щось креслив на клаптиках. Я постояв біля дверей і нарешті озвався:

— Майстре, питання дивне буде… Які тут ростуть рослини з міцним волокном?

Він підняв брову й усміхнувся:

— Рослини? Ти що, ткачем надумав стати? Чи папір збираєшся робити?

Я знизав плечима.

— Припустимо.

— Хм. Очерету в нас — скільки завгодно, бери біля боліт. Ще є льон — можна знайти в селян, але його зазвичай прядуть.
А якщо зробиш папір з очерету — ну… подивимось, що з того вийде.
До речі, візьми старий казанок і кресало — знадобиться, щоб хоч комарів на болоті відганяти вогнем.

Казанок і кресало з’явилися в моєму інвентарі.
Система визначила їх як інструменти й розмістила не в основній сумці, а в окремій панелі.

Я відкрив її — і здивувався: два слоти світилися яскраво, показуючи нові предмети.
Решта клітин залишалися сірими, з тьмяними силуетами молотка, пензля, флакона й чогось, що я навіть не зміг одразу впізнати.

— Ого… виходить, є й інші інструменти, — пробурмотів я. — Схоже, без них далі справді ніяк.

Вага казанка й кресала майже не відчувалася — ніби система сама врівноважувала навантаження.
Чудово.
Я подякував ковалю, а в голові вже закрутилися думки: очерет, сітка, рамка…
Тобто доведеться замовляти в нього маленьку рамку або ж спробувати самому натягнути нитками.

Система ледь помітно спалахнула в кутку зору:

Новий побічний квест: Спроба створення паперу.
Завдання: добути волокнисте сировинну (очерет, льон); створити рамку-сітку; виготовити перший аркуш.
Нагорода: відкриття навички «Ремесло / Папероробство».
Якість залежить від використаних матеріалів.

Я видихнув.

— Ось і почалося…

Я застиг, дивлячись на повідомлення системи.
Квест.
Отже, це не порожня витівка і не вигадка.
Якщо система фіксує ціль — значить, шлях реальний.
Папір у цьому світі існує, отже, його можна зробити.

— Гаразд, — сказав я собі. — Значить, не даремно.

Перше завдання — очерет.
Болото на південному сході: я вже бував там зранку, шукав м’яту-зірку.
Тепер треба цілий оберемок.
Я вирушив туди, ступаючи обережно — болото це не лише волога, а й місце, де щось живе може вистрибнути просто з тіні.

Очерет знайшовся швидко: густі стебла, довге листя.
Я зрізав кілька десятків, складав у сумку.
Система спалахнула:

Зібрано сировину: Очерет (якість: середня).
Спритність +1.

— Чудово, — пробурмотів я. — Половина справи.

Тепер рамка.
Я подумки перебрав варіанти.
Коваль зробить міцно, але дорого — а грошей майже нема.
Тоді самому: гілки, нитки…
Я сів на повалене дерево й розклав сумку.
Усередині — залишки мотузок, ниток і навіть кілька клаптів тканини, які мені віддали врятовані караванники.

— Отже, сітка… рамка з гілок і натяжка нитками. Хлипко, але спробувати можна.

Я працював повільно, плетучи й зав’язуючи вузли.
Вийшло криво, зате схоже на сито.
Система підсвітила:

Створено предмет: Примітивна рамка-сітка (міцність: низька).
Навичка Ремесло +1.

Я полегшено видихнув.
Перший крок зроблено.

Тепер — варіння й пресування.
Я згадав: стебла треба розім’яти, виварити, розм’якшити, а потім розкласти на сітку й висушити.
Звучить огидно, але іншого шляху немає.
Я зібрав очерет у казанок, який позичив у коваля, налив води й поставив на вогонь.

Запах був не надто приємний, але стебла поступово перетворювалися на м’яку волокнисту масу. Я виклав її на сітку, обережно розподіляючи. Вода стікала, а волокна перепліталися між собою.

Система ожила:

Виготовлено перший прототип паперу (якість: груба, ламка).
Навичка Папероробство +1.

Я обережно підняв майже висохлий аркуш. Шорсткий, сірий, але все ж — аркуш. Справжній. На ньому можна буде щось намалювати, якщо не тиснути занадто сильно.

— Вийшло… — видихнув я. — Хай криво, та вийшло.

Система додала:

Квест оновлено: створено перший аркуш паперу. Можливість продовжувати розвиток ремесла. Покращення матеріалів та інструментів підвищить якість паперу.

Я усміхнувся й акуратно поклав аркуш назад у сумку. Тепер у мене був перший крок до нескінченних сторінок. Значить, і до нових заклять.