Розділ 5. Людина з ліхтарем

.
Наступного ранку Алекс відкрив блокнот.

Що він насправді бачив у тумані?

Чому трипалі сліди мали однакову довжину й однакові проміжки?

Чи пов’язаний із ними чорний матеріал, який він знайшов біля берега?

І хто заходив у сарай уночі з ключем?

Алекс згадав металеві трубки під покривалом. Якщо хтось хотів налякати гостей, сліди могли бути частиною задуму. Але поки це була лише здогадка.

Відбитки з’явилися на відкритій ділянці берега біля сараю. Їх швидко помітили постояльці. Випадково чи саме на це хтось і розраховував?

• • •

За сніданком Гарріс показував татові фотографії птахів.

— Заради гарного кадру іноді доводиться вставати посеред

ночі, — сказав він.

Алекс звів очі.

— Вночі?

— До світанку.

Нормальна відповідь.

Надто нормальна, щоб бути доказом.

Мама поставила чашку на стіл.

— Алекс.

— Що?

— Ти вже хвилину дивишся на містера Гарріса замість

свого сніданку.

Алекс опустив очі.

— Спостерігаю.

— За тостом іноді корисно спостерігати. Особливо поки

Роккі не почав спостерігати за ним замість тебе.

Алекс подивився вниз.

Роккі справді дивився на його тарілку.

— Зрадник.

Хвіст стукнув по підлозі.

• • •

Пізніше Алекс знайшов Джорджа біля готелю.

— Ви виходили до сараю тієї дощової ночі? Коли я бачив світло ліхтаря?

— Так. Почув металевий брязкіт і пішов перевірити.

— Ви заходили всередину?

— Ні. Двері були замкнені.

Алекс згадав, як іншого вечора невідомий відімкнув ці двері ключем. Чи міг це бути Джордж? Дощової ночі він, можливо, просто не взяв ключа із собою.

— Я зазирав у пошкоджене вікно, — зізнався Алекс. — Там стоїть щось велике, накрите чорним матеріалом. З-під нього стирчать металеві трубки. Ви знаєте, що це?

Джордж насупився.

— Я теж бачив накриту річ через вікно. У темряві вирішив, що то старе обладнання. Трубок не розгледів.

— А хто її туди поставив?

— Не знаю. Я цього не робив.

Джордж глянув у бік сараю.

— Зараз візьму ключ і подивлюся. Тільки сам туди не ходи, домовилися?

Алекс кивнув. У цю мить із готелю вибіг працівник.

— Джордже! У номері на третьому поверсі зі стелі капає просто на ліжко!

Джордж глянув на мокрий після дощу дах, потім на Алекса.

— Спершу треба перекрити воду й допомогти гостям. До сараю повернуся, щойно зможу.

Джордж поспішив до готелю. Алекс згадав чоловіка з ключем, якого бачив іншої ночі. У блокноті він записав:

ХТО ВІДЧИНИВ САРАЙ КЛЮЧЕМ?

• • •

Вдень Алекс побачив Тома на березі. Після слів Гарріса про зйомки до світанку йому захотілося дізнатися, чи помічав рибалка нового фотографа біля озера.

— Ви не бачили тут нового фотографа? Містера Гарріса?

— Самого не бачив. А от його машину — так.

— Коли?

— Уночі, ще до того, як він заселився. Коли вчора машина під’їхала до готелю, я впізнав її.

Алекс завмер.

— Де?

— Біля старої північної дороги.

— Може, фотографував світанок.

— Може.

Алекс записав:

МАШИНА ГАРРІСА БУЛА БІЛЯ ПІВНІЧНОЇ ДОРОГИ ДО ЙОГО ЗАСЕЛЕННЯ. ХТО СИДІВ ЗА КЕРМОМ?

Алекс підкреслив останнє питання.

• • •

Увечері Джордж усе ще клопотався через протікання. Коли він нарешті спустився до холу, Алекс запитав його про мокрі кроки першої ночі.

— Це я, — зізнався Джордж. — Почув виття і вийшов

перевірити берег.

— І повернулися мокрі.

— Дійшов аж до води. Трава була мокра від туману, а біля берега я вступив у калюжу. Так і повернувся, не витерши черевиків.

Алекс закреслив одну стару загадку.

МОКРІ КРОКИ = ДЖОРДЖ.

Але лишилося інше.

— Чому ви тоді вдали, ніби виття нічого не означає?

Джордж помовчав.

— Тому що у готелі повно туристів. Мені не хотілося

знову роздмухувати стару легенду.

Алекс замислився.

Джордж не хотів, щоб гості говорили про Туманника. А комусь ці розмови могли бути вигідні.

Мама, яка сиділа неподалік із книжкою, відірвала від неї

погляд.

— Сподіваюся, це не означає, що сьогодні вночі ти знову

збираєшся когось відстежувати.

— Я нічого такого не сказав.

— У тебе дуже виразне мовчання.

Тато посміхнувся.

— Спадкове.

Мама глянула на нього.

— Не допомагай.

• • •

Вночі Алекса розбудив металевий скрегіт.

Він підійшов до вікна. Біля сараю хитався промінь ліхтаря.

Хтось тягнув до води щось велике й важке. Воно ковзало по землі, залишаючись у тіні, і Алекс не міг розгледіти, що це.

На мить ліхтар згас за очеретом. Потім з боку озера пролунав сплеск.

Роккі тихо загарчав. Алекс не вийшов: він обіцяв батькам не ходити до води вночі.

У блокноті він записав:

ВІД САРАЮ ДО ВОДИ ЩОСЬ ТЯГЛИ. ПОТІМ — СПЛЕСК.

Джордж збирався перевірити сарай. Алекс подивився на темне вікно й подумав: чи не запізниться він?