Алекс Фокс. Начало.

5. Архів

     Справа не в тому, що ми маємо  мало часу для життя, а в тому, що ми багато його марнуємо.

         — Сенека

Вони пішли коридорами, в друге крило поліції. Генрі постукав в двері. Почув.
   - Заходьте.
   - Привіт Медді. Знайомтесь це Алекс Фокс, а це нача чарівниця Медді Кук.
Алекс коли її побачив то був вражений нею. Молода дівчина років 20 на вид. Мала не високий ріст, хвилясте русяве волосся. Мала тонку талію. Зелені очі як у кішки. Він був так вражений її красотою, що забув відпустити її руку.
  - Алексу відпусти руку дівчині, - сказав Генрі. Медді ми до тебе з завданням. Нам треба твоя допомога.
  - Що саме вас цікавить? 
  - Алекс дай свій блокнот. Нам треба пробить цей номер. І узнати все, що можливо про Ітана Гренжа.
  - Добре. Я узнаю, давай зайдеш завтра. Добре.
  - Тоді до завтра, - сказав з посмішкою Алекс.
  - До завтра, - відповіла Медді. З вас кава. Я люблю еспресо.
Коли вони ішли коридором, то активно обговорювали справу. А тоді Алекс різко зупинився і сказав.
   - Нам треба підняти, всі діла які зв'язані з зникненням дітей. І треба узнати за дім для сиріт . Щоб було завтра від чогось відштовхуватися. І доречі ти забув Медді, узнати за Поінтів. Я швидко збігаю до неї і скажу їй.
Генрі не вспів йому, щось сказати як він уже побіг. Алекс коли вернувся назад до Генрі, то в нього не сходила посмішка.
   - Видно, що хтось влюбився в Медді.
   - Не неси дурниці. Пішли в архів.
   - Ага по розказуй мені тут.
   -  Нам треба узнати, адресу цього інтернату.
   - А ну розкажи мені те чого я не знаю.
   - Наскільки я знаю їх почали вже закривати, ще  у 60-х  роках . І мені цікаво, чого цього не закрили.
   - А куда дітей дівали?
   - Розподіляли по сім'ям, які були не протів взяти опіку над дітьми, - сказала Медді.
   - А ти звідки тут взялась? - сказав Генрі.
   - Іду до капітана Ларі Флекса. Вибачте, що потурбувала .
   - Що ти знаєш, за цей інтернат ? - спитав Алекс.
   - Вибачте, але я поспішаю.
   Алекс і Генрі стояли кілька секунд  розгублені, так як не ожидали побачити Медді так скоро. І дивилися як вона швидко ішла коридором.
   - Дивно, поки я не попросив узнати за сім'ю Поінтів. Її поведінка такою не була. Цікаво , що вона знає ,- сказав Алекс.
   - Завтра узнаємо. А зараз пішли в архів.


 Вони швидко дійшли до архіву, коло дверей зустрілися з Кетрін День. Видно було по ній, що вона кудись собралася. Кетрін на вид було 40. Мала приємну зовнішність, високий ріст. Але була в добрій формі. У її темному волоссі не було сивини.
- Доброго дня.
- Доброго дня. Ми від капітана Ларі Флекса, - відповів Генрі.
 - Чим можу допомогти?
 - Нас цікавлять всі діла про пропажу дітей.
  - Ідіть за мною.
Да, по Кетрін було видно, що вона була небалакуча, і коли відповідала, то говорила уривчасто.
 - Вам за який рік треба?
 - За всі. Ми ще самі не знаємо кого ми найшли.
Алекс і Генрі відкривали кожну коробку з ділами, робили собі в блокнотах короткий опис. Так як справ було багато. Кетрін сказала.
- Хлопці вже 22.00, вже пізно. Прийдете завтра.
- Добре. Дякую вам, - сказав Алекс. Да, я не ожидав, що скільки буде справ пов'язано з зникненням дітей. Думаю моя мама вже дома.

  Проїхавши кілька кварталів додому Алекс відчув страх від того, що віз збагнув - " Як багато зниклих дітей". Йому ця думка майнула, і він осознав в якій він може бути небезпекі з Генрі. Алекс так задумався, що не замітив коли під'їхали до його дому.
 - О! А в тебе світло світе. По ходу місіс Фокс дома. Ну ладно не буду вам мішати, до завтра, - сказав Генрі.
- Пока.
Коли Алекс зайшов в дім, то його мама ждала в вітальні.
- Де ти була? Я переживав за тебе.
- Синку, колись може я тобі все розкажу. Але не зараз.
- Але я дзвонив в дім тітки Сейм, і мені її племінниця Емілія сказала, що тебе в неї не було. Що ти від мене приховуєш? Ти мені даже толком нічого не розповідала про батька. А я хочу все знати.
- Не зараз синку. Я піду спати, дуже втомилася. Я рада, що ти живий.
- До речі, привітай мене. Я став поліцейським. Піду і я спати. Раз ти не хочеш мені розповідати.
- Що? - вона з таким здивуванням спитала. Що, це за собака з тобою?
-  Це Чакі. Ти сама прекрасно знала, що я мріяв стати поліцейським. Так, що не бачу чим тут дивуватися. І це подарунок від батька.
  Алекс розвернувся і пішов до себе в кімнату.  Він заглибився в роздуму по поводу того, " Що від нього приховує мама"? А потім він дістав коробку з тайника. На самом верху лежав лист. В якому було написано:

                Люба дитина !
 Мені шкода, що я не був рядом с тобою. Але надіюсь, що тебе мама назвала Алекс, на честь твого дідуся. Мені дуже шкода, що я не був рядом тоді, коли я був потрібен. Але я хочу, щоб ти знав, що друг - може стати ворогом, а ворог - другом. Будь обережним, не завжди можна вірити своїм очам, чи вухам. Пам'ятай небезпека скрізь.Я хочу, щоб ти знав, що я тебе люблю. І не обіжайся на свою маму. Я думаю, що коли прийде час, то вона все тобі розповість. Я думаю, що вона мало, що тобі розповідала. Або ти сам все узнаєш. Мені дуже шкода, що мене не було рядом. Я б усе віддав аби бути з тобою.

З любов'ю 
                      Тато.

Алекс такий був у шоці, але водночас приємно від одного листа. Він включив музику і танцював не то від радості,чи від печалі. Зі сторони можна було подумати, що він божевільний. Він вже давно так не танцював. Він не міг описати, те відчуття, що він зараз відчував.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше