4. Подарунок

  Алекс і Генрі дивилися на незнайомця, який ішов в кафе із великою коробкою і з собакою. Незнайомець коли зайшов в кафе, то попрямував до їхнього столику. 
 - Доброго дня. Мене звати Ітан Грендж 
 Йому на вид було років 60. Був в строгому костюмі . Але було видно , що він хворий, шкутильгав на ліву ногу.
 - Привіт Алекс. Я друг твого батька. І хочу вручить тобі подарунок від нього. Він попросив, що б я тобі його вручив на 25 рік народження. Але мене, не буде в місті, певний період. І даю тобі оцю фотографію, як підтвердження.
     Алекс аж закричав.
- Це мій батько. Я хочу знати про нього більше! 
-  Я хотів  би розказати тобі більше, але в цій коробці є все, що наданий момент тобі треба знати. Це все залишив твій батько. Там будуть певні загадки які він тобі залишив . Які тобі треба самому розгадати.А саме головне він попросив, що б я тобі знайшов собаку. І, що б ти до нього відносився як до друга. Я співчуваю твоїй втраті. І мені шкода, що ти не зміг його узнать при житті.
 - В мене скільки питань, що я не знаю з чого почати. А як собаку звать?
 - Це повинен, ти зробити. Дать йому кличку. А на  свої питання ти з часом найдеш відповіді. Я б залюбки розповів тобі, але я твоєму батькові по обіцяв, що ти сам знайдеш відповіді.
 - Добре, дякую вам. 
 - А на всі питання свої, я думаю ти знайдеш в цій коробці і не тільки, не дивись тільки поверхнево. Всегда задавай побільше питань собі. І ще одне, тримай її в тайнику. Тут є записи, які ти ще можеш не розуміти. Але вони не безпечні для других людей.
 Алекс хотів тільки, ще щось спитать, коли його перебив Ітан.
 - Вибач Алекс я спішу. Ось моя візитка, в друг чого дзвони.
 Ітан вручив візитку і пішов. Алекс і Генрі сиділи розгублені. 
 - Ну, що тепер нам не треба пробивати чия, це машина. Ну, чого ти сидиш, відкривай коробку, - сказав Генрі.
-  Навпаки треба узнати більше про цього Ітана Гренжа. І ні друже, відкрию дома коли буду сам. Ну, що дружок будеш в мене Чакі. - сказав Алекс. Вже вечоріє, нам треба їхати у відділок, відзвітувати. Але зразу до мене додому.І все-таки треба пробити номер машини, і узнати за цього Ітана Гренжа, - повторився Алекс. 
- Зараз до тебе, а  потім поїдем у відділок, і попрошу знайому, узнать все, що може. Доречі її звати Медді Кук.
   - Це та сама дівчина, з якою ти хотів мене познайомити.
   Приїхавши до Алекса дому, вони не застали місіс Фокс. Натомість Алекс замітив, що чомусь одне з вікон у вітальні було відкрите, але не придав цьому значенню.
- Зараз я, подзвоню тітці Сейм.
- А, я зроблю нам каву.
З другого разу Алекс зміг тільки додзвонитися.
- Доброго дня. Це Алекс Фокс.
- Доброго дня. Я вас слухаю, - відповів жіночий голос.
- Це тітка Сеймі?
- Ні, це її племінниця Емілія.
- А можна тітку Сеймі?
- Вона сьогодні померла, завтра буде, похорон.
- Вибачте, а можете покликати Джессіку Паркер Фокс. Мою маму. Вона вчора пішла до тітки Сейм.
- А її ні вчора, ні сьогодні не було, відповіла Емілія. До побачення.
- До побачення.
Алекс задумлено почав ходити по кімнаті. Поки його не окликнув Генрі.
- Алекс, на каву. Ну, що ти узнав?
- Її в неї не було. Де мені тепер треба її шукати? Цікаво чого я, ще не знаю про свою матір!
- Так, не переживай, все буде добре. Знайдемо її. А зараз треба у відділок їхати.
- Добре, зараз я коробку заховаю і поїдемо.
- А, що з собакою будеш робить?
- З собою візьму, - крикнув Алекс.
 Алекса минут п'ять не було, поки підійшов до Генрі.
- Давай будем їхати. Надіюсь, що вечером вона буде дома, і розкаже мені багато інтересного - сказав Алекс.
Всю дорогу Алекс їхав мовчки. Нервово курив сигарети, одну за одною. Коли вони явилися у відділок, то пішли зразу в кабінет капітана. По дорозі, до кабінету він прив'язав собаку до свого робочого столу.
- На місце події, знайшли шість дитячих тіл, - почав Генрі. Завтра будуть результати розтину. Зараз підемо піднімемо всі дані про сім'ю Поінт.
- Да, справа вам не легка попалася, - сказав задумливо Ларі Флекс. Ну, нічого. Я думаю, що ви справитеся. Я дав розпорядження, повний доступ до архіву поліції. Вас зустріне місіс Кетрін День. Так, що можете іти до неї. Удачі вам хлопці.
Коли вони вийшли з кабінету. Генрі задумливо сказав.
- Дивно, перший раз бачу такого капітана.
- А, що з ним не так? - спитав Алекс, який все постоянно помічає.  А тут він був ще розгублений.
- Так Алекс вертайся з своїми думками, до мене. Не переживай, ми узнаємо де твоя мати, і чого її не було дома. А зараз ми підем до однієї красивої дівчини. Я тебе з нею, зараз познайомлю. Вона будь-яку інформацію може знайти. Вона найкращий в нас диспетчер.