3.Підвал

  
 Джек Поінт вів їх по коридору до  підвалу. В домі було затишно, скрізь знаходилося багато фотографій.
   - У вас тут як галерея, - сказав Алекс.
   - Так, моя мама любить дуже фотографувати.
   - А ким вона у вас робе?
   - Вона в притулку для сиріт. А це її хоббі. Вибачте, але я у підвал більше, не спущуся. Не хочу той жах, знову бачити.
   - Добре ви можете іти, ми тут все оглянемо, - сказав Генрі .
 Джек пішов у вітальню. Алекс і Генрі спустилися у підвал, і підійшли до криміналістів. Вони якраз витягнули останнє тіло. 
- Ну, що тут в нас?- спитав Алекс.
- Нічого хорошого. Замість двох тіл, найшли шість. І це діти,- відповів Лео Грін. А ви хто?
   - Знайомтесь це Алекс Фокс мій напарник, а це Лео Грін видатний криміналіст.
   - Вітаю тебе. Надіюсь, що ми поладимо.
   - Дякую - відповів Алекс.
   
 Лео Грін було років 40 , брюнет,  мав міцну статуру тіла, видно було по ньому, що він занімається спортом.

 - Як ви думаєте, скільки вони тут знаходяться? - спитав Генрі.
-  Думаю, років 25 точно, якщо не більше, точно скажу після експертизи в лабораторії. Так важко сказати. Хто таке міг зробити з цими дітьми? В голові не вкладається. Я давно вже роблю криміналістом, але такого ще не бачив. Як можна було тіла закувать в кайдани? І замурувати їх у стіну.
  - А коли будуть результати?- спитав Алекс.
 - Завтра утром, можна буде до мене підійти, - відповів Лео.
   - Мені цей підвал не подобається, - сказав Алекс. Цей підвал, скриває багато таємниць. 
   - Що, саме тобі, не подобається?
   - У підвалі  чотири шкафа, один із них упав, в кішку Джек Поінт найшов?
   І тут, вони почули як тихо м'яукає кішка за другим шкафом.
   - Давайте цей шкаф відтягнем, - сказав Алекс.
   Генрі, Алекс і ще двоє поліцейських відтягнули шкаф.
   - О , це вже сюрприз,- сказав Алекс. Треба цю мамашу із кошенятами. Віднисти хазяїну. 
   - Такого я точно, не ожидав , - сказав Генрі.
   - Глянь на стіни. Тут робили не давно ремонт. Цікаво, як часто в цьому підвалі роблять ремонт.
   - Алекс не будь таким підозрітельним , - сказав Генрі.
   - Як часто твоя мати, робе ремонт у підвалі?
   - Та вона, ні разу в ньому не робила. Ми зберігаємо там різний мотлох.
   - А, я тобі за, що і кажу . Якщо в цьому підвалі ніхто не живе, то навіщо тут робити ремонт. Давай заглянемо, що храниться в шкафах.
   - Тут куча фотографії з дітьми, відповів здивовано Генрі.
 - Генрі давай підійдемо до Джека, треба дещо спитати.
 - Добре.
Вони піднялись на гору, знайшли Джека в вітальні. Алекс обратив увагу на фотографію яка стояла на каміні, де знаходилися двоє молодих дівчат, жінка, чоловік і четверо дітей.
   - Можна вас привітати з поповненням.
   - Та не мене, а моїх сусідів. Цікаво як вона опинилася в моєму підвалі.
   - У вас було відкрите вікно, - сказав Генрі.
   -  Джек можна у вас дещо спитати? - спитав Алекс.
   -  Так, питайте.
   -  У вас, ще живі дідусь чи бабуся?
   -  Так, вони живуть разом із тіткою Шарлоттой, в Сомервілі.
   -  А хто це на фотографії? - спитав Алекс.
   - Це мої бабуся і дідусь Емма Поінт і Вільям Поінт, а це моя мама Мері і тітка Шарлотта. А цих чотирьох я не знаю, мама мені ніколи за них нічого не розказувала.
 - В де ваш батько?
 - Я його не знав.
 - А можна наш фотограф, зробе фото цієї фотографії?
  - Так.
 -  Дякую . До побачення,  - відповів Алекс.

 Тіла забрали в лабораторію на дослідження. А Алекс і Генрі собрались їхати у відділок. Але по дорозі рішили заїхати в кафе пообідати, в потім до Алекса додому.
   
 Коли Алекс і Генрі їхали, вони побачили, що за ними їде чорний каділак.
 -  Алекс ти записав номер машини?
 -  Так, і цей каділак я бачив коло свого будинку, коли ми з тобою їхали у відділок. Цікаво, хто з нас йому потрібен? Я тоді, ще подумав, що в мене параноя.
    Cadillac DeVille
    Колір: чорний 
    Номер: NYK-4276
    Штат: New York 
    Бачили у районі: Чарльзтаун,             
   12:45
   -  Так, блокнот у тебе старенький,- засміявся Генрі. Треба тобі на день народження новий подарить.  Зараз заїдемо в кафе перекусити.
 - Давай. Бо я вже проголодався. А  потім до мене додому, хочу глянути чи мама вже дома.
- Добре.
 Коли вони їхали, за ними і далі їхав чорний каділак. Проїхали вони кілька кварталів, зайшли в маленьке кафе. Замовили собі каву і сендвічі.
- Цікаво моя мама, дома - задумливо сказав Алекс.
- Не переживай за нею, з нею все в порядку. Заїдемо потім до тебе. Прикинь, наш незнайомець вийшов з машини, і іде з якойсь коробкою.