3. Яна: Думки про ліжко... та кляті квіти

Яна

Дивні емоції сиділи у мені. Погляд брюнета... Від згадки про його оливковий позір, то спочатку кидало в пекучий жар, а далі його різко змінював мороз. Він любо поколював шкіру. Одночасно кров розносила організмом одне приємне відчуття, що зрадливо псувало білизну.

Від цього якось трішки засоромилася перед собою. Цікаво виходить - вистачало лише одного його позирку, щоб поплисти у прямому значенні цього слова. Але як тут інакше? Іван більше не мій затюканий однокласник, а привабливий чоловік, який викликав бажання.

Щось мене понесло не у той ліс. Хоча зупинитися не могла. Перед очима стояв брюнет у світлому костюмі, який злегка посміхався та морщив лоба. При такій картині навіть найфригідніша дама б лягла перед ним.

Я торкнулася своїх щік. Вони палали. Треба негайно змінювати річище думок. Бо скоро внутрішній чайник від гадок, які від самого диявола, почне несамовито кипіти.

Злегка труснула головою, але Христюк не випадав із помислів. Сидів там та хтиво показував білі зуби. Ця зустріч дуже сильно вплинула на мене...

Мій стан поділився на дві сторони. Перша висловлювала страх перед Іваном, адже я його сильно образила. Звабила та провела з ним чудову ніч, а далі гірка та непрохана правда вилізла, та я опинилася одна. І до цього часу дотримувалася такої політики.

Я звикла до самотності, адже на фоні роботи та втоми від неї, то якось не хотілося обтяжувати себе стосунками. Ще якось не знаходився кандидат, який би сподобався. Звісно не могла стверджувати, що не зустрічала гарних, але якось до них не прикипала.

У тому списку, наприклад, знаходився Гриценко - вродливий чоловік, але не моє. А якщо згадати пихатий характер, то взагалі такого хочеться обминати десятою дорогою навпочіпки вночі під плащем невидимкою, аби тільки не помітив.

Але ледь не забула про другу сторону, яка здивувала. Це бажання... Або щось на кшталт цього. Просто уявляла Івана та все - зносило дах.

Чи може тіло згадало солодкі поцілунки до ранку, його гарячі руки, що сковували в стальні обійми, де я відчувала себе принцесою, якій дарували медове кохання.

Я отетеріла. Щось не подобалося це все. Якось ця зустріч сильно все перевернула. Ще декілька годин тому горя не знала, бісилася від того, що зайвий раз побачу Анатолія, а тут Іван. Думки про ліжко...

Либонь, мене так несе, бо то природа - кляті інстинкти. Організм просив того, що нема. У моєму інтимному списку знаходилися дві особи - Іван та Роман.
 

Хоча якщо точніше, то спочатку був Роман, а далі туди потрапив Іван. З цими двома я провела найкращі ночі, але абсолютно різні. Блондин задушив мене рожевою ніжністю, а брюнет показав, що таке пристрасть, та як вона може вимкнути голову та змусити...

- Досить! - подумки гримнула на себе та цієї хвилини таксист привіз під мій будинок.

Через мить опинилася в ліфті, який швидко підіймався на сімнадцятий поверх, де розмістилася моя квартира, яка зустріла чистотою та якимось сумом. Нинішні апартаменти в декілька разів більші за ті, що колись мала у Прилуках. Тепер можу собі дозволити, бо сама себе забезпечувала та мала можливість задовольнити кожну свою витребеньку. Хоча у мене не так їх багато.

Я зайшла до ванної. Ейфорія від Івана вже минала. Емоції притихали, та увімкнулося логічне мислення. Воно показувало мені, що я дурненька, та промовляло:

- Нічого ця зустріч не змінила. Здибалися ви сьогодні, а там ще декілька разів подібне станеться по роботі. Далі ваші дороги знову розійдуться. Краще переймайся про те, що тобі доведеться більше спілкуватися з Гриценком. Він підлий змій! Сьогодні напряму сказав, що хоче від тебе.

Це точно. Стріча з Христюком змусила забути про Анатолія, який сьогодні розпустив свого довжелезного язика. Таляпав ним більше, аніж зазвичай. Раніше тільки поглядом роздягав та під час танців руки клав туди куди не варто, а тут вже ракети запускав. Але нічого - всі зіб'ю. Жодна не потрапить до цілі та не змусить здатися!

Також варто розуміти, що Гриценко мені нічого не зробить. Ну буде ходити за мною, удаватиме принца, закидає квітами, але не більше. Він вовк в овечій шкурі! Я знала його справжню натуру!

Я скинула зі себе сукню. Вона полетіла у кошик для брудного одягу, а сама залізла під гарячий душ. Змила зі себе цей тривожний вечір та всі «гарячі» думки.

Коли завернулася у червоний махровий халат, то відчула, що мене повністю відпустило. Та буря, що крутила всередині, розвіялася. Тепер владарювала гарна погода, яку підкріплювала кавою з молоком, що зробила собі та повільно сьорбала.

На мить заплющила очі. Розслабилася. Охопила нірвана. Нічого не могло завадити ловити задоволення, але ніколи не варто зарікатися. Запищав смартфон. Я розплющила одне око, немов послала його у розвідку. Прийшло повідомлення від Юлі.

Давно мені не писала блондинка, що за ці три роки встигла вийти заміж. Якось так вийшло, що тільки вона схудла до категорії "пишна" дівуля, то одразу її запримітив один хлопець із компанії мого батька. А потім якось все так швиденько закрутилося, що через шість місяців танцювала у них на весіллі.

Юлія та Юрій дуже гарна пара. Зовнішньо дуже підходять одне одному. Більше нічого не могла додати. Просто щиро рада за подругу. Вона знайшла своє щастя. Хоча білявка спочатку не вірила у нього та відкидала пропозиції майбутнього чоловіка навіть піти на побачення. Утім Юрій спромігся її підкорити. Він молодець. Дійсно кохав Юлю.