Академія Яс. Вкрадена книга.

Розділ третій. Частина друга.

Частина друга. Зустріч з підзахисною.

Академія магії та магічних істот.
Кабінет професора Рандольфа.

Кері Іштар з зацікавленністю розглядала дивовижну колекцію старовинних книжок з трансформації, які були акуратно виставлені на поличці, явно маючи перевагу над іншими не менш цікавими книжками, що були у цій приватній міні бібліотеці. Вона оглянула скляну шафу з різноманітними артефактами, серед яких впізнала камені дознань та пошуку, що були рідкісними та дуже цінними у темному чаклунстві. 
Все в кабінеті, освітленому летючими вогниками, було диковинним та мало неаби яке значення для магічних істот. Все тут було осмислене і з турботою доглянуте. Темна відьма не збиралася порушувати спокій реліквій, хоча і мала потяг до того, щоб торкнутися деяких з них чи зазернути у книжки та сувії, почерпнути з них нові знання чи оновити старі.
Вона прибула до академії кілька хвилин тому, скориставшися порталом для таємного переміщення, адже мала персональний дозвіл на це. Її магія була досконалою, тому не повинна бути відстеженою і ніхто не зможе дізнатися про її візит. Та й стіни Академії магії та магічних істот привітали темну відьму своїми доброзичливими обіймами, дозволивши їй проникнути до магічного закладу без труднощів та перешкод.
– Кері?! – почувши своє їмя, темна відьма відвела очі від склянки з маленькими рожевими перлинами та посміхнулася.
Молодий чоловік, що щойно увійшов до свого кабінету, розгублено стояв на місці, не взмозі повірити у те, що бачать його очі. Він ніби закляк, приглушений своїм гучним серцебиттям, яке відлунням відбивалось в скронях, та викликало пекельний жар всього тіла. Але якби його тіло не реагувало на прекрасну гостю, що стояла перед ним, єдиний орган чуття залишався в тверезості і підтверджував те, що це не іллюзія чи омана створена магією.
– Це ти, – видихнув професор Рандольф і вже не стримуючи себе, швидко підійшов до вродливої жінки, що так само приятельски прийняла його обійми.
Рандольф обіймав Кері Іштар з особливою ніжністю, не дозволяючи собі перейти межу та контролюючи свої фізичні сили, якими він би міг просто задавити її. Він притискався до її щоки своєю гарячою щокою і насолоджувався пянким ароматом жасмину та цитрусів, які так полюбляла ця чарівна особа. 
Пройшло шістдесят років з останньої їхньої зустрічі, а відчуття таке, що пройшло кілька днів. Професор Рандольф познайомився з найсильнішою темною відьмою, коли став її захисником на трибуналі, який проводився в Академії магії та магічних істот за запитом інквізиції. Церква людського королівства вимагала від королівства Смерті віддати останню з роду Іштар, яку вони прихистили у себе, і погрожувала розпочати війну, якщо цього не станеться.
Війни як відомо призводять до більш страшних наслідків, якщо будуть спонукати Хаотичну магію прокинутися і вийти за кордони Незвіданих земель. Академія магії та магічних істот за одним зі своїх призначень мала змогу та ресурси для розглядання міжземельних конфлікних ситуацій, тому втрутилась у цю справу. Спеціальний факультет, як і його магістр брали участь у цьому складному процесі, не маючи фоворитів та персональної зацікавленності.
Професор Рандольф був призначеним на роль захисника молодої темної відьми, що щойно отримала знання і силу всього роду і не мала уявлення, що робити зі своїм життям. Він персонально проводив дознання Кері Іштар, та за якихось кілька днів зумів розгледіти її силу та повний самоконтроль над тією магією, що була в її крові. Хоча, приймаючи присягу на вірність Академії магії та магічних істот, усі повинні відмовитися від своїх привязанностей поза стінами закладу, Рандольф не зміг розірвати невидимий звязок з його підзахисною, і як би не намагався схоронити його, не зміг стриматися при зустрічі. 
Кері Іштар нагадувала йому його покійну дружину, що була для нього впершу чергу другом, а потім коханою. І втративши таку безумовну довіру до жінки, він вже і не мріяв про другий шанс, допоки не зустрів темну відьму. 
Пройшло кілька хвилин, перш ніж Рандольф згадав, що не повинен поводитись як хлопчисько, адже він має статус поважного професора, магістра спеціального факультету, та й взагалі, присягнув на вірність академії і повинен полишити минуле назавжди. Він приклав зусилля і випустивши Кері із своїх обійм, відійшов від неї на крок, продовжуючи стояти навпроти.
– Вибач, що я так відреагував, – незвичним для себе мяким майже лестивим голосом, почав вибачатися Рандольф. – я не очікував знов побачити тебе, тому повівся як щеня.
– Я теж рада зустрітитися з тобою, Ране! – не змінючи задоволено-радісного обличчя, заспокоїла його Кері Іштар.
– Що привело тебе до академії? – прийшовши до тями, професор Рандольф простягнув їй свою руку, і коли відьма поклала у неї свою долоню, провів її до мякого крісла. Вона прийняла таке запрошення та граціозно вмостилася на краечку, поправивши спідниці темно-синьої сукні, що була пронизана срібними візерунками. – Що я можу зробити для тебе? 
– Я прибула таємно. – одразу попередила вона. – Це стосується моєї сімї, безпосередньо доньки.
– Щось сталося? – професор Рандольф зацікавлено, але все ж насторожено слухав свою давню знайому, усівшись на свій письмовий стіл, бо відчував себе відверто і спокійно поряд з Кері Іштар. – Чим саме я можу допомогти? Знову проблеми з інквізицією?
– Дуже довго пояснювати. – відрізала відьма, розуміючи що все одно прийдеться розповісти всю історію, але їй зараз не вистачає часу на це. Тому вона розповіла скорочену версію подій, уникаючи багатьох деталей. – Так сталося, що мій чоловік і донька не порозумілися між собою, і не вислухавши один одного, наломали більших дров ніж очікувалось. Моя донька втекла з дому і прибула до академії без дозволу, і напевне не захоче повертатися назад. Тому, я хочу попросити тебе, Ране, – дивлячись в заболочені очі чоловіка, вкладаючи усю серйозність в свої слова, її посмішка зникає. – Збережи її таємницю за всяку ціну!
– Таємницю?
– Я знаю, що ти прийняв мою доньку на свій факультет. Я знаю, що ти неодмінно дізнаєшся її таємницю, бо сама вона не розкаже про це жодній живій душі. Коли ти дізнаєшся про її найглибший страх, то все зрозумієш. – видихнула Кері, і ще трохи прояснила свою таємничість та недосказанність, – я не хочу втягувати тебе у вир подій, бо якщо ти знатимеш усі подробиці, то будеш причетний до справи, яка колись може обернутися трибуналом для моєї родини.
– Це найменше, про що потрібно турбуватись. – впевнено сказав професор Рандольф. – чи така таємність і недосказанність повязані якось з орденом Єдності?
Кері Іштар не змогла приховати свого здивування. Вона на мить втратила дар мови і немигаючим поглядом дивилась в очі Рана, якого вона любила як рідного брата, якого у неї ніколи не було.
– Так. – видихнула Кері.
– Зрозуміло. – кивнув професор Рандольф. – А чи Владлен знає про приїзд його сестри?
– Хм, – Кері усміхнулася, чим відповіла на риторичне питання.
– Звісно. – кивнув професор і сам собі посміхнувся. – Я навіть знаю, в якому образі твоя донька прибула до академії. – і більш насмішливо. – Вона досить цікава і проблематична дитина!
– Це вона! – підтвердила Кері Іштар. 
– Твій син продовжує мене приємно дивувати. Він навчився брехати заради своєї сестри та збереження таємниці.
– Впізнаю Владлена. Він на все піде заради своєї молодшої сестрички. Я не здивуюсь, якщо він покине навчання задля її спасіння.
– Я маю ще про щось знати? – запитав професор Рандольф, розуміючи та відчуваючи небезпеку, що несе приховування доньки темної відьми та архідемона. Адже зараз мова йшла про причетність до такої таємничості ордену Єдності.
– Вона є Янголом Смерті. – тихо проговорює кожне слово Кері Іштар, концентруючись на темніючих очах професора Рандольфа.
– Орден в курсі цього?
– Ні.
– Чи це повязано якось з лордом Атірне?
– Так.
– Як саме проявляеться дар?
– Ми знаємо, що вона не вміє його контролювати. – пояснює Кері Іштар, не приховуючи того, що сама знає. - Нам не можна було навчати її нічому. Ми не могли. – очі відьми наповнились сльозами, що тоненькими струмочками омивали легкий румянець білосніжного обличчя. – Вона нічого не знає і нічого не навчилася за ці роки. Її шкіра здатна вбирати в себе бойову магію та забирати життя у всього живого. Три секунди є на порятунок, але це практично не можливо, бо сама вона не зупиниться, а жертва буде не взмозі відмовитись від потягу до оманливого бажання відчути Смерть.
Професор Рандольф спокійно слухав темну відьму, простягнувши їй білу хусточку, що була вчетверо складена, і чекала своєї нагоди у правому кармані його штанів. Кері Іштар прийняла мяку тканину і поспішно, але все ж таки елегантно, плавними рухами витерла сльози. Вона була спокійна і впевнена в тому, що все сказане нею залишиться назавжди між ними в цьому кабінеті. 
– Вона вже вбивала?
– Ні! – відказала Кері Іштар і одразу ж внесла пояснення. – Не навмисне і не істот. Коли їй виповнилось три роки метелик осів на її руку і це була перша жертва. Вдруге, коли їй виповнилось десять, вона необачно впала з дерева і не відчувши розірваної рукавички, торкнулась його рукою. Владлен встиг відтягнути її, тому зараз це дерево напівзавяле. Після цих двох випадків, ми пильно слідкували за тим, щоб вона не забувалась про міри безпеки і оминала усього живого.
– То її дар не діє на вас з Аббадоном?
– Ні, - погодилась Кері і дивно посміхнулась. – можливо тому що ми повязані кровю. Та що цікаво, її дар не діє на Владлена і на усіх живих істот Чорного замку.
– Це дійсно цікаво. – задумався професор Рандольф. – Вперше про таке чую.
– Нажаль, я і мій чоловік нічого не знайшли, хоча і продовжуємо пошуки ліків чи якісь підказки.
– Я спробую допомогти тобі. Я попитаю хранителів Академії, – запропонував Рандольф, – можливо вони щось чули про Янголів смерті у Першосвіті.
– Я буду вдячна, якщо це буде таємний пошук. – тихо промовила Кері Іштар.
– Звісно.
– То я можу розраховувати на твою допомогу, Ране? Чи ти згоден наглядати за моєю донькою?
– Я зроблю все і навіть більше! – обіцяє професор Рандольф. – Твоя донька буде під моїм персональним наглядом! Я знайду спосіб та засоби, щоб навчити її самоконтролю!
– Дякую, Ране!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше