Розділ 8.5

Хелейна стиснула кулак. «Кляті посіпаки хаосу! Знищили мого кузена, а тепер до інших руки простягають?! У нашій академії!» — подумала вона й випалила вголос:

— Тільки хай спробують мені таке підкинути! Усім голови відкручу. Загризу на смерть! Кожну потвору з цього Братства!

Джентльмени переглянулися і тихо засміялися. Хваг — приглушено, Бурш — щиро, а Харден — голосно і показово.

— Ну звісно! Ви — наша головна зубата зброя, леді Даністер! Якщо вас досі не вербують темні маги, то цьому є два пояснення: або ви справді настільки небезпечні, як у своїх фантазіях, або ви просто їм не цікаві, — промовив Адам, повільно розжовуючи кожне слово.

Бестія втупилася в нього здивованим поглядом.

— Я. Не. Цікава?! Ні, я так не граю! І… не вірю…

Вона опустила плечі. «Невже я справді їм не цікава? Ніби це погано?! Але… я ж… хочу бути в центрі уваги... Його уваги…» — подумала вона і, перебивши Хвага, що вже збирався щось сказати, звернулася до нахаби.

— Ректоре Харден, якщо я одного дня не прийду на пари, ви подумаєте, що я знову прогулюю, чи вас усе-таки охопить хвилювання, що, можливо, зі мною щось трапилося? Ви б подумали, чи не захопило мене раптом Братство? — спитала вона, театрально наблизившись до нього майже впритул.

Харден легенько дмухнув на кучерик на її чолі і відкинувся на спинку стільця, подалі.

— Ні в якому разі. Ви ж наша зброя. Чого хвилюватися? Ви ж їх усіх… там… загризете.

Хелейна різко відвернулася і глянула на Коді.

— Давай одружимося? Ти ж мене захищатимеш? — бовкнула вона, згадавши про план «старої гвардії».

Юнак втиснув голову в плечі і відсахнувся. Зиркнув на Хардена і закашляв у кулак.

— Я… я… одружимося? Що?..

Хваг закотив очі й постукав виделкою об тарілку.

— Так. Годі. Це відволікання від теми. У нас тут не академічні романи, а серйозна розмова з високими, нагадую, ставками.

Усі, окрім Адама, миттю виструнчилися. Він же розвалився на стільці, ніби це був його дім.

— До кінця семестру їх в академії не буде. Я подбаю. Ми з Коді розробимо план. Трохи саботажу, і Братство буде нашим, покірним і добрим. Це питання часу. А час цей — до зимового балу в академії. Все, — сказав він, шукаючи люльку в кишені.

Алістер Хваг натягнув посмішку і махнув слузі.

— Поставте гарну музику.

Мить, і пластинка опинилася в грамофоні.

Залою розлилася класична оркестрова музика.

— Кухарі попрацювали над основною стравою, тож пропоную трохи відволіктися від політики й повечеряти, — сказав господар дому, заправляючи серветку за комір.

Хелейна смачно облизалася, коли на великій таці винесли запечене поросятко з карамельною скоринкою.

Адам присунув свій стілець ближче до супутниці, і його тарілка раптом опинилася майже під руками Хелейни. Та насупилась, вмикаючи оборону. А він нахилився до неї і прошепотів:

— В сенсі «давай одружимося»?

Дівчина розкрила очі так широко, наскільки це було можливо. «Він що?.. Серйозно це сприйняв?! Його зачепило?!»

— Це був заслужений жарт після того, як ви заявили про свою байдужість, — буркнула вона, відсовуючи свій келих від його тарілки, що захопила її територію.

Адам стиснув люльку в руці.

— Не варто кидатися заміж за першого-ліпшого. Треба трохи почекати. Академію для початку закінчити. І… прийде твоя доля, суджений, той самий принц із мрій.

— Ага, головне, щоб у нього були зелені очі. Щоб дітям теж передалася ця особлива сила, — посміхнулася Хелейна, захоплено ріжучи м'ясо в тарілці.

Харден ковзнув поглядом по своєму срібному ножу. У відполірованій поверхні віддзеркалювалися його нефритові очі.

— Ну, зелені очі… це ж широке поняття. Від болотяних до… нефритових, — кутики його вуст мимоволі поповзли вгору, оголюючи в цій хижій посмішці кінчики ікол.

Леді покосилася на нього, пхаючи до рота смачний шматочок.

— Що ж… ви є в моєму списку кавалерів, Адаме, — прошепотіла вона, переконливо киваючи.

— С-списку? — він звів брови до перенісся, ніби не вірив.

Хелейна загадково посміхнулася, прикриваючи рота долонею.

Харден зробив ковток ігристого напою, звільнив руку від келиха і тихо опустив її під стіл.

Дівчина здригнулася. Його долоня накрила її коліно.