ГЛАВА 8

Через мегер довелося обходити полігони іншою стороною.

Витягнувши Мобілку, я намагалася зорієнтуватися. Деякі назви відверто лякали, на кшталт «залу часткової телепортації», інші інтригували – «майданчик пси-серфінгу» або «павільйон психометаболіки».

На жаль, подібності інтернету в місцевому помічнику не знайшлося – хоча адже якось Саї передавала мені повідомлення? Але інформацію шукати не виходило.

Ніяких інших занять або обіцяного Діком відпрацювання в розкладі на сьогодні не з'явилося. Стояло: «Самостійна робота. Рекомендація: ознайомитися з «Введенням в псионіку».

На цей раз я вирішила прислухатися. Вирушила назад до гуртожитку, відкопала серед виданих книг це саме «Введення» гігантських розмірів, і засіла вивчати.

З нього я дізналася, що Королівська Академія Пси-здібностей – єдина в світі, яка працює з псионіками. Створили її дійсно дракони, пару сотень років тому, після якоїсь глобальної світової війни. Тільки ось чому вручили королю з людських магів та самоусунулися, залишалося незрозумілим.

На жаль, про устрій світу тут було зовсім мало. Натомість багато про відповідальність за свій дар та необхідність служити короні заради миру. І серед згадок різних рас я не знайшла ні слова про архів.

Далі йшли описи різновидів магічного дару. До того моменту, коли з'явилася Саї і потягла мене на вечерю, голова вже гула від надлишку інформації та нових термінів.

А в нас же будуть всі ці дивні предмети, хоча б теоретичний курс. А я з трудом розібралася, чим психопортація відрізняється від телепортації. Виявляється, психопортація – це перенесення своєї свідомості в чужу! Від такої перспективи волосся ставало дибки і хотілося бігти назад до Наареша, нехай вчить захищатися від усього!

– Гей, ну як там? – Саї зупинилася на порозі моєї спальні, пританцьовуючи. – Ти чого в ліжку? Один зі столів твій, там зручніше.

– Ох, – я ледь розігнулася. – Не подумала, продовжу за столом.

– Ну як заняття? Розповідай!

– Та звичайно, – знизала плечима я. – Спочатку кон... – Саї захихотіла, і я поспішила поправитися: – Тобто мі Сарелія спробувала підсунути мені якогось Тарра, потім Фета набивався позайматися з міє Наарешем...

– Тарра Кронвальда? – перепитала Саї трохи нервово.

– Ти його знаєш?

– Ще б пак, вони з Фетою міцно утримують топ рейтингу, – фиркнула русалка. – Ви-то самі хоч встигли позайматися? Йдемо вечеряти, розкажеш!

– Краще ти мені розкажи, – я заскочила в ванну вмитися і повернулася до неї, готова слідувати розкладу.

У животі було голодно, навіть Білка потерлася о ноги, натякаючи, що про кішечку теж потрібно подбати.

– Я не зовсім розібралася в факультетах, – повернулася я до прохання, коли ми вирушили по доріжці в їдальню. – Ось що означає пси-пасив? Ну крім того, що дар слабкий.

– Пси-пасив – це не стільки навіть слабкий дар, скільки пасивний. Ясновидіння, емпатія, сенсорно-пошукові здібності. Загалом все, що працює на почуттях та емоціях, і не впливає на предмети, і тим більше на живих істот. Нас навчають в основному контролю, хоча у багатьох і після Академії сплески починаються та вщухають стихійно, незалежно від нашого бажання. Але проблем, як правило, не приносять, тому на нашому факультеті надовго не затримуються. Півроку-рік, і відпускають додому.

Не встигла я надихнутися, як вона тихо додала:

– Або переводять на інший.

– А ось про це детальніше!

– У багатьох в процесі навчання виявляються більш серйозні здібності, і їх переводять.

Ага, і ось звідти вже, схоже, так просто не вибратися.

У словах Саї мені почувся смуток. Напевно, вона хотіла навчатися разом з усіма сиренами. А я б літні канікули віддала, аби нічого більше не розкрилося і не розвивалося!

– Пси-неживе, – продовжила вона, – факультет для тих, хто може працювати з предметами. Психокінез, пірокінез, створення ілюзій. Ну а на пси-живому йде робота з тваринами і, як найвища стадія, людьми. Починаючи навіюванням і закінчуючи телепортацією.

– Саї... а ти довго тут?

– Кілька місяців.

– Ммм... а дитячий корпус? Це що?

– Туди забирають дітей, якщо у них рано проявляються сильні здібності. Але вони вчаться окремо, ми не перетинаємося. Тільки якщо відпрацювання.

– Відпрацювання? А можна було і з дітьми?

– Тебе поки не допустять, тільки коли встановлять точну ступінь магічного резерву. До них розподіляють або зі слабким даром, або старшокурсників, які добре себе контролюють.

– Ясно, – зітхнула я. – Шкода діточок.

– Їм тут краще! – переконано відповіла Саї. – Бували випадки, коли діти-пірокінетики влаштовували спонтанні пожежі! Один позбавив няньку розуму, загіпнотизувавши! Ці здібності потрібно контролювати, ними потрібно вчити управляти!

Саї так розпалилися, що я вважила за краще не сперечатися. Може, вона й права, хоча без батьків все одно важко.

Наареша на вечері не було – мабуть, особисті Помічники до магістрів не такі суворі, як до бідних адептів. Консерва маялася між професорами Роу та Данаресом, тими самими, що були присутні на комісії. А я гордо тримала щит, намагаючись пам'ятати науку дракона.