Глава 45 (2) від 11.01

«У тебе є місяць…» — і досі відбивалися у свідомості дівчини прощальні слова тайра.

Отже, місяць, він дав їй місяць... Що за ігри затіяв хижак, Ріана не знала, але цей час мала намір провести з найбільшою користю. Вона намагалася зосередитися на тому, для чого, власне, і збиралася вступити до академії: стати сильнішою. Їй потрібно перевершити саму себе і максимально допомогти підопічним, щоб зберегти якнайбільше членів Загону смерті. Саме з таким настроєм Ріа поринула в навчання.

Навантаження поступово зростало, додавалися нові дисципліни, від яких дівчата спочатку теж пищали, як раніше від занять із фізичної підготовки. Ріана ж ішла вперед наміченим курсом, значно випереджаючи подруг по Загону. Вона вчилася рукопашному бою, володінню мечем та їзді верхи. Вдосконалювала поводження з кинджалом та практикувалася у влучності. Далі почала пробувати стріляти, сидячи в сідлі, і ось це давалося особливо складно: чим швидше скакав кінь, тим складніше прицілитися. І це не кажучи вже про теоретичні заняття.

Вечорами Ріа вголос зачитувала цілі розділи з підручників із мистецтва ведення бою, створення бойових заклинань і щитів, щоб допомогти у вивченні матеріалу тим дівчатам, які ще погано вміли читати, та в міру сил допомагала їм освоювати грамоту. Коли вони з Лілі залишалися на додаткові уроки у декана Ранделла, Нісса та інші найбільш освічені дівчата допомагали іншим із читанням і писанням.

А ще Ріана зважилася прийняти запрошення декана-цілителя і завітала до нього в лазарет, хоча була готова втекти будь-якої миті, якщо тільки Сіон Лайт зробить щось дивне. І він робив! Тільки не те, чого вона побоювалася. Цей неординарний чоловік мало того що розповів багато чого цікавого про створення академії, так і став учити її різним незвичайним заклинанням, одні з яких були неймовірно корисні, інші дуже небезпечні, а треті відверто шкідливі… для тих, на кому їх застосуєш. І саме останні довелося використовувати особливо часто, якщо раптом група аристократів «випадково» заставала її десь саму і вирішувала трохи «пожартувати».

«Жартівники» потім приходили лікуватися до того ж декана Лайта, а він ахав і охав, що зцілення проходить надто болісно, ​​але розводив руками, мовляв, «нічого не можу вдіяти». Ріа не знала, чому цілитель раптом вирішив їй допомагати, але мати таку людину в друзях було безперечно чудово, а от у ворогах… нікому не побажаєш. А ще він передавав для загонів зміцнювальні еліксири, інакше б хлопці та дівчата вже давно валялися на ліжках, не в змозі піднятися від перенапруги.

Пізно ввечері повертаючись до казарми, знесилена Ріана з останніх сих пленталася в купальню і вдосталь відмокала на самоті. Після денних тренувань вона зазвичай робила дуже швидке обмивання, коли Лілі стерегла на вході і нікого не пускала, але оскільки охочих було ще дев’ятнадцять дівчат, насолодитися процесом, зрозуміло, не було жодної можливості. Натомість ніч — її час. Можна нікуди не поспішати, розслабитися, прокрутити в пам’яті те, що вдалося дізнатися на заняттях, і спокійно подумати.

До того ж Ріана і Том намагалися використовувати літальні плащі. Декан Мілтон особисто взявся натренувати їх у цьому питанні і показував приклад, кружляючи над полігоном у власному плащику. Перші спроби його підопічних, на жаль, зазнали краху, не вдалося навіть «розкрити крила». Наступного дня бойовик оголосив, що якщо у його учнів не вийде і сьогодні, то після заняття на них чекатимуть санкції.

Як не дивно, загроза спрацювала. Наприкінці заняття вони могли похвалитися і «крилами», і тим, що вдалося піднятися в повітря приблизно на рівень стрибка. Ну і хай так низько, зате то все ж таки був політ. А потім сил банально не вистачило — і Ріа з Томом, дихаючи важко і натужно, попадали на землю, але все одно відчували себе переможцями. З кожним разом висота підйому збільшувалася, і тим страшніше було втратити концентрацію і впасти, тому вони активно практикувалися в польотах над землею, і тільки тоді, коли стали почуватися впевненіше, наважувалися взяти нову висоту.

Втім, викладача все влаштовувало, і незабаром він почав демонструвати, як треба літати і паралельно обстрілювати заклинаннями тренувальних манекенів. Чи треба казати, що після цих занять Ріа з напарником ледве живі повзли до джерела поповнювати сили, бо навіть енергії накопичувачів не вистачало?!

Але одним із найпам’ятніших був перший урок навчання їзді на яршах. Цих спеціально навчених бойових ящерів князь Шайтарії зовсім недавно отримав у дарунок від князя сусідньої Майрілії на знак запевнення в дружбі, а Шинар Зіріс у відповідь послав кілька жеребців особливої ​​породи, які були витончені, але дуже витривалі та сильні. Загалом обмін відбувся рівноцінний, от тільки дівчата цьому були зовсім не раді. Одна справа — кінь, інша — зубасте щось, яке здатне стояти на двох ногах, бігати швидше за будь-якого коня (як на двох, так і на чотирьох кінцівках), та ще може неслабо гризанути супротивника.

Втриматися у спеціально сконструйованому під цих тваринок сідалі виявилося неймовірно складно, навіть для Ріани, яка фізично була розвинена набагато краще, ніж решта дівчат. Одна спроба йшла за іншою, поки їй вдалося приборкати цю тварину і проскакати на ній… цілих десять кроків! І знову політ на вкриту щитом землю, який пом’якшив падіння. Оскільки ящерів було лише дванадцять, то в бій одночасно могли висунутися лише чотири трійки, не більше. А якщо відбудеться відразу два напади, то взагалі доведеться розділитися. Хай там як, навчитися їздити на яршах мають усі.

Ох, як же потішалися магістри над невдалими учнями, хіба що не валялися від сміху, хоча й намагалися тримати обличчя. Але адепти не ображалися, тому часто і самі сміялися одне над одним. Це допомагало зняти напругу і хоч ненадовго забути про те, що зовсім скоро їм належить ризикувати життям.