Глава 43 (2) від 07.11

Балтар Кіріс був хворий і відчував швидку смерть, але перед тим, як вирушити в останній шлях, хотів по можливості виправити помилку юності і, якщо в нього є позашлюбна дитина, визнати її і прийняти в сім'ю. А вже коли дід через Моса дізнався, що має талановитого онука, то надіслав зворушливе послання й обіцяв незабаром відвідати сімейство Далтон і привезти всі документи.

Але не вийшло. Старий Кіріс помер до того, як встиг оформити папери, про що зі сльозами на обличчі розповів Талмуд. Чи перехвилювався перед майбутньою зустріччю, чи просто час його настав, чи ще що… Том тоді не знав, що відчувати. Дідусь, якого він ніколи раніше не бачив, уже потихеньку став займати місце в серці, але тепер...

А потім на порозі з'явилася визначна пара: батько та син. Платинове волосся і бузкові очі не залишали сумнівів, хто саме завітав у їхню халупу. Ой, скільки тоді на них вилилося бруду... Конар Кіріс, єдинокровний брат матері, декількома витончено-гордовитими фразами облаяв їхнє сімейство, яке нібито збиралося влізти в чужу родину. Його син Шонар ходив по бідному житлу зі зневагою, а коли вони обоє побачили юного Тома... бруду полилося ще більше.

Врешті хотіли дати відступних, щоб Далтони не сміли навіть носа показувати в їхніх краях і на щось сподіватися. Том уже на що мав спокійний характер, але в той момент не стримався і відмовився від зв'язків із цією сім'єю, як і від грошей. Але Конару були потрібні гарантії. Він діяв блискавично: потоком магії притрусив «попелом» платинове волосся небажаного спадкоємця, а бузкові очі підфарбував сірим, щоб приховати природний колір.

Коли Том глянув на себе в дзеркало, то не впізнав. Він став сірим, наче вкритим пилом. Непоказним, невиразним, ніяким… Саме так він подумав про себе в першу мить. Зате його дядько та двоюрідний брат були дуже задоволені результатом.

— Краще не трапляйся мені на шляху, — кинув йому Шонар на прощання.

Незабаром після цих подій бабуся й пішла до предків. Можливо, не витримала розчарування або втратила надію, яку плекала від самої розлуки: що друг сердешний повернеться, хоч одним оком прийде поглянути. Вже не прийде. А може, вона просто прагнула якнайшвидше з'єднатися в кращому зі світів з тим єдиним, хто завжди жив у її чистому серці?! Хай там як, її невчасна смерть стала для Тома черговою важкою втратою.

А потім з'явився Мілтон, який знав про талановитого найманця, і запропонував вступити до академії. Саме до тієї, де гриз граніт науки (точніше, бив байдики) його старший братик. Що ж, мабуть, це доля. Випробувати, на що здатний. Кинути виклик минулому. Довести всім навколо і собі самому, що досягти успіху можна і самотужки, а не лише вдалим походженням. Ризик той самий, що і при роботі з найманцями, стипендія гідна (можна й далі допомагати матері), але тепер є шанс забратися на кілька щаблів вище. Чому б ним не скористатися?!

І от нова зустріч із «дорогим братом». А Шонар спеціально підійшов до їхнього столика. Він чудово міг поговорити з «нареченою» в іншому місці та в інший час, але ні, навмисно зробив це саме так. І коли казав, що тут вчиться «всякий непотріб», саме Тома на увазі і мав, а решту принизив так, за компанію. Ну що ж, спадкоємець Кірісів сам зробив перший крок до своєї поразки. Тому що подібні люди не повинні стояти біля керма держави, розпоряджатися чужими життями та калічити дівочі долі.

-----

Любі мої. Щиро дякую всім, хто читає та чекає на мої історії. Ваша підтримка неймовірно мене надихає. У цей неспокійний час, коли не знаєш, що з тобою буде завтра і чи лишишся ти живий, а за вікном рвуться КАБи та літають шахеди, дуже складно щось прогнозувати і загадувати заздалегідь. Зовнішні обставини змінюються непередбачувано, незаплановані переїзди наздоганяють у найнесподіваніші моменти, не кажучи вже про внутрішні обставини (здоров'я самого автора та його близьких).

Але все, що не вбиває, робить нас сильнішим! Тому «борімося і поборемо»!

На жаль, за правилами порталу, аби продовжувати повноцінно викладати старі історії, мені потрібно успішно розпочати нову, чим я найближчим часом і займуся. Тому буду безмежно рада вашій підтримці нового роману, який вже стартував на порталі, адже від вашої активності в новинці безпосередньо залежить продовження старих історій, що припали вам до душі)))

Друга книга «Академії» розширюється, набуває нових деталей, подробиць та сюжетних поворотів. А ще з нетерпінням прагне з'явитися перед вашими очима)))