Глава 43 (1) від 25.09

Шонар Кіріс. Ці обличчя, очі та ім'я... Хотів би Том не знати про них нічого, але знав. Якби все склалося по-іншому, якби дідусь, попередній Хранитель сім'ї Кірісів, був серйозним по відношенню до бабусі і не залишив її заради шлюбу за домовленістю, то їхній онук Том зараз теж належав би до одного з найзнатніших сімейств, хай і був би напівкровкою. Але ні, простолюдинка потрібна була високородному пану лише для тимчасової забави, а далі… обов’язок перед сім'єю, законні діти, а тепер уже й онуки.

Дідусь так і не дізнався, що в одному з віддалених селищ у нього росла дочка, яка, як виявилося, практично не успадкувала магічного дару батька. Лише віддалено колір волосся (у неї воно було русо-попелястим), бузкові очі, які були візитівкою цього роду, та витончена кістка нагадували про почесне походження. Щоправда, очі в неї були дуже світлі, відбиваючи малий ступінь володіння даром, зате її синові пощастило більше. Том узяв від могутнього предка і більш насичений, пропорційний магічному потенціалу, відтінок райдужної оболонки, і платиновий колір волосся, і силу, та й рисами обличчя був схожий на нього навіть більше, ніж його кузен Шон. Рівень магії, звичайно, поки що не такий високий, як у двоюрідного брата, і червоніти почне лише після посилених тренувань, але це і не дивно, якщо врахувати, що Далтон зростав далеко від рідного магічного джерела.

Бабуся Дона, яку тимчасовий коханий навчив грамоті, після розставання в міру можливості стежила за його життям, читаючи нотатки про аристократичні родини в ошатних листівках, що час від часу постачалися до місцевої бібліотеки, та сама виховувала дочку Ріну. Та була слабка здоров'ям, так що матері доводилося оберігати її від важкої праці і все тягнути на собі, але дівчинка виросла красунею і зустріла гарного чоловіка, який дав їхньому спільному синові прізвище Далтон. Батька Том дуже поважав: глава сімейства тяжко працював, але дружину дуже беріг, а синові дав свободу розвивати успадковану силу.

Том, знаючи про своє походження, до аристократії ставився прохолодно і вважав, що всього можна досягти власною працею. От і вчився як проклятий, студіюючи всі книги, які потрапляли йому в руки, розвивав фізичну силу та витривалість, частенько ходив на полювання, практикуючись у стрільбі з лука, непогано орудував ножем і, зрозуміло, вдосконалював володіння магією. Останнє він намагався не афішувати і оточуючим демонстрував лише крихти сили, не бажаючи привертати надто багато уваги.

Смерть бабусі підкосила матір, і та захворіла. Тому якраз виповнилося сімнадцять, рівень його магії був десь жовто-жовтогарячим, і він, паралельно допомагаючи батькові та штурмуючи полиці найближчої бібліотеки, почав тренуватися, щоб вирушити з найманцями до рейду. Там платили пристойно, хоч і доводилося ризикувати головою, але матері були потрібні ліки, які коштували недешево.

Батько спочатку вперся, не хотів відпускати, але Том глянув на бліде обличчя матусі та сказав своє вагоме чоловіче слово. Так, там небезпечно, так, він може не повернутися, що остаточно зведе матір у могилу, але якщо рейд пройде успішно, то з'являться кошти і на лікування, і на ремонт халупи, в якій гуляють такі протяги, що підкосять і здорового чоловіка, а зима близько... Загалом, Сем Далтон зітхнув, дав добро і тільки пожалівся, що сам має лише крихти сили і не може піти замість сина.

Перший рейд пройшов напружено, було важко і страшно, але Том витримав, не спасував і заслужив на повагу напарників по загону. А ще приніс додому кругленьку суму, яка дозволила прожити якийсь час і підтримати здоров'я матері. Однак грошам властиво закінчуватися, і за першою вилазкою була друга, а потім і третя…

Це стало його новою реальністю, хоча ще недавно життя було хоч і важким, але стабільним. Працюй собі в полі, продавай у найближчому містечку вироби ручної праці, отримуй заслужені гроші — і живи собі, поки живеться. Ніхто тебе не помічає, не поливає брудом. Але одного разу приїхав літній чоловік — і бабуся наче помолодшала. Гостем виявився Мос Талмуд, управитель родини Кіріс, який повідомив, що господар відрядив його дізнатися про подругу далеких днів.

---

Любі мої, аби допогти вам згадати, хто є хто, додала список персонажів та глосарій)