Глава 42 (1) від 23.08

Ранкові заняття із фізичної підготовки багатьом дівчатам удалися легше, ніж учора. Їхні тіла вже знали, чого чекати, і сподівалися на подальшу допомогу цілителя, тому не так боялися навантажень. Сьогодні рачки повзало всього три адептки, а решта нехай і напівмертві від втоми, але плелися навколо стадіону на своїх двох.

За сніданком до столика, за яким сиділи командири загонів, несподівано підсіла Ламія. Напевно, вона намагалася показати решті аристократів, що не варто цуратися простих хлопців і дівчат. Том, Рон і Лілі здивовано перезирнулися, але прийняли дівчину прихильно і швидко перезнайомилися, і от уже ця четвірка цілком мило розмовляє на радість Ріані.

— А Гіл не буде проти, що ти з нами спілкуєшся? — прошепотіла подрузі Ріа.

— Якщо тут ти, то ні, — відповіла пошепки та. — Він із Кайрою Вілмуд зазвичай їсть (це його наречена), з її подругами та зі своїми друзями з курсу. Там дружна та усталена компанія, тому я не дуже хочу до них залазити.

— Думаю, твоя присутність Гіліона не обтяжила б, але то твоя справа. Я, звичайно ж, дуже рада, що ти з нами, — всміхнулася їй Ріана.

— Ех, дівчатка, бачила з вікна ваші заняття. Ви всі такі молодці… — мовила Мія. — А ми з подругами і два кола пробігти не змогли, особливо я: здулася вже на першому. Магістр, звичайно, не наполягав і не смикав нас так, як вас, але мені чомусь перед самою собою було прикро. Невже я справді така слабка?!

— Нічо, ти дівка гарна, всьому навчишся, — підтримала її замкомандира.

— Еге ж, Ламія така, — зі знанням справи кивнула Ріана. — Якщо чогось захоче…

— Ой, припини, — зніяковіла подруга.

— Наші теж пузами догори лежали, хто слабший. Але якщо будемо добре тренуватися — будь-якого хлопця за пояс засунемо, кажу тобі, — Лілі гордо підняла підборіддя.

— О, дівчата надумали нас не просто наздогнати, а ще й перегнати намірилися?! — вдавано жахнувся Рон. — Що, командире, не дамося їм?

Том лише хмикнув та куточок рота вгору підняв.

На заняттях з рукопашного бою Ріана та Лілі знову літали в руках магістра, коли намагалися продемонструвати, як вони засвоїли вчорашній урок. Хлопці трималися краще і не давали викладачеві так легко себе здолати, хоча всі вони неодмінно опинялися на землі. А потім Браун дав нові рухи, які адепти відпрацьовували у парах. Все ж таки цей суворий чоловік — фахівець у своїй справі, а атмосфера на занятті хоч і стримано-строга, але не викликає тремтіння в колінах, як було на парі Мілтона.

Декан-цілитель завітав на полігон, де на нього вже всі чекали, і почав роздавати усмішки та цілющі чари, але Ріа, що дуже пильно стежила за його емоціями, помітила, як чоловік ледь помітно хмурився. Чи то він був незадоволений загальним рівнем адептів, чи то надто жорсткими методами, які практикував на заняттях бойовик, але зі свого боку надавав стражденним усю необхідну допомогу.

— Приходьте до мене, коли буде час, — прошепотів Рії Лайт, підживлюючи її лікувальною магією. — Дізнаєтеся багато корисного і потрібного…

«Корисне і потрібне» їй, звичайно, стане в нагоді, але перебувати в компанії біловолосого, як і раніше, було тривожно. Надто важко зрозуміти, чого від нього можна чекати. Чи варто ризикнути?

Перед наступним уроком дівчата впорядковувалися особливо ретельно: до них завітає сам декан Ранделл! Купальня ледь не тріщала від схвильованих чарівниць, які, здається, зовсім одна одну не соромилися, бо були зайняті самими собою. Навіть на танцювальний вечір вони не збиралися з такою ретельністю. Ех, бідний захисник, на нього чекає такий натиск...

На занятті син ректора, як й очікувалося, знову лив мед, і дівчата розквітали від похвали, треба зауважити, цілком заслуженої. Не дарма ж Ріана до самого відбою зачитувала підопічним нову книгу з побудови щитів та допомагала з практикою.

Після такого свята для дівочих душ, яким було заняття захисника, Мілтона зустрічали стримано та у всеозброєнні. Тепер дівчата тримали щити до останнього, хоча цілили по манекенах все ще не дуже успішно, але краще, ніж учора. А коли сам викладач знову вирішив прикинутися «звірякою» і вибрав своєю жертвою Лілі, та напирала і гасила по ньому заклинаннями щосили, збивши щит з червоного аж до… зеленого рівня. Правда, потім без сил розтягнулася на землі.

Хлопці трималися набагато краще. Том бив влучно, не розпиляв силу даремно і досить швидко перетворив червоний щит на фіолетовий. Рон дуже намагався наздогнати командира, але сьогодні зупинився на блакитному кольорі, що теж дуже непогано. Далі Ріа вже не стежила, бо з головою занурилася у протистояння з постійною напарницею Лілі Грендсон, якій підкинула трохи сил із накопичувача, і вони поперемінно були то «звірятками», то «жертвами».

Сьогодні народ пристойно розтратив резерв, тому бойовик повів усіх до джерела, дорогою пояснюючи, як із ним поводитися. І йшли вони, зрозуміло, сходами, як туди, так і назад. І справді, чому б не влаштувати адептам додаткове тренування? До чого полегшувати їм життя і дозволяти піднятися на перший поверх за допомогою диво-ніші у стіні?

За обідом Ламія знову весело спілкувалася з керівництвом Загонів. Все було тихо-мирно, а потім до їхнього столика неквапливо рушив дуже високий і широкоплечий хлопець із п'ятого курсу. Інші його поки що не помічали, але Ріа з поганим передчуттям стежила за наближенням чужинця. Його довге платинове волосся закривало майже половину обличчя, залишаючи видимим лише одне око, завдяки чому прибулець виглядав ще більш зловісним. І це око мерехтіло бузковим світлом, коли його господар переводив погляд з Тома на Рона і назад, а потім уп’явся в Мію. Сама атмосфера навколо адепта дихала силою та владністю, а цей страшний погляд просто приковував до місця. Він явно не звик, щоб йому суперечили, і тим дужче хотілося уникнути спілкування з цим сумнівним індивідом.