Глава 41 (2) від 18.07

Ріа навіть книги поклала на найближчу парту, бо з'явилося стійке бажання вивалити їх на голову невдалого залицяльника.

– Нічого їй не доведеться, просто у тебе фантазія зашкалює, – обурилася вона. – І градус безсоромності теж. До того ж нізащо не повірю, що твоя наречена і справді згодна.

– Але я дійсно не заперечую, – пролунав від дверей дівочий голос, після чого новоприбула, озирнувшись, щільно зачинила за собою двері. – Якщо моєму чоловікові це потрібно…

Ріана чекала від нареченої Гіліона будь-якої зовнішності, але тільки не тієї, яку вона мала. Сіроока брюнетка, якою зовсім недавно була і сама Ріа. Звичайно, риси обличчя інші, але за бажання можна було б знайти якусь схожість. Загалом, одна масть. Оце так Гілу пощастило! Чи навпаки… Зараз Ріану чомусь навіть тішило, що вона тепер не брюнетка і що його наречена більше схожа на неї колишню, ніж сама Ріа.

– От бачиш, Кайрі все одно, я їй байдужий, – відповів Гіліон. – Вона теж не в захваті від цього договірного шлюбу і лише підкоряється волі сім'ї.

По тому, як стиснулися в цей момент губи Кайри і по сльозах, що блиснули в очах, які дівчина, відвернувшись, швидко витерла, Ріана зрозуміла, що Гіл їй далеко не такий байдужий, як сам думає. Мабуть, у розмовах із ним вона трималася стримано, от він і зробив невірні висновки. Цікаво, чи зміниться його ставлення до нареченої та майбутнього шлюбу, коли Тайріс-молодший дізнається правду?!

– Знаєте, панове майбутнє подружжя, якби мені хтось подобався, я б нізащо у світі не ділила його з кимось іншим, – сказала Ріана, сподіваючись достукатися до обох. – Не вийшла б заміж із примусу, якщо мені подобається хтось інший. Або не дозволила б обранцю упадати за сторонньою панночкою, якщо душу йому віддала. А якщо його серце не вільне, то відпустила б. А підривати підвалини шлюбу і перетворювати сімейне життя на балаган... Вибачте, але таке не для мене, – вона підхопила книжки і, глянувши на Гіла, який був трохи розгублений і навіть їй не заважав, рішуче залишила аудиторію.

«Х-хух, як же з аристократами складно...»

Сама Ріа все більше почувала себе між двох вогнів. Тато належить до старовинного і колись могутнього, але збіднілого та позбавленого магії роду. Мати – дочка бібліотекаря, який нині спочив, досить освічена і розумна, але з простих і зі скромним рівнем сили. Ну так, хто ще погодиться вийти заміж за опального аристократа? І, нарешті, Ріа, яку одні все ж таки вважають збіднілою аристократкою, інші – лише жалюгідною напівкровкою, і сама вона, яка до пуття не знає, ким себе вважати. Якщо згадати слова Ламії, то все ж таки аристократкою, яка несе в собі силу роду і є майбутнім Хранителем сімейного джерела.

Глибоко зітхнувши, Ріана рішуче попрямувала до казарми з наміром прочитати підопічним хоча б перші розділи нової книги, щоб завтра на заняттях у дівчат почало хоч щось виходити. А потім… потім треба буде спробувати заснути якнайшвидше, щоб нічна канонада не позбавила сну і цієї ночі. Та, звичайно ж, плекати надію, що вві сні до неї не прийде дехто зеленоокий, волохатий і надто говіркий.