Глава 41 (1) від 03.07

Після загальної теорії адептів відпустили та відправили студіювати літературу і повторювати те, про що встигли сьогодні дізнатися. Ріа залишила за старшу Ніссу, яка була найписьменнішою після неї та Лілі, а Том доручив те саме Кіту, який був не з дурних і брав не фізичною силою, а розумом. Самі ж керівники загонів залишилися на додаткові заняття з Ранделлом, який почав навчати їх стратегіям і тактикам ведення бою, дуже тонкій науці, в яку зазвичай посвячують лише вище командування.

Коли Ріана і Лілі повернулися до казарми, дівчата уважно слухали Ніссу, яка, часом запинаючись, читала їм підручник, а дехто, хто кмітливіший, навіть намагався стежити за текстом, поглядаючи у свої книги.

– О, ви часу не марнуєте, – похвалила їх Ріа. – Але від сьогодні ті, хто не вміє читати та писати, мають активно взятися за навчання, аби теж могли користуватися книгами.

Потім вона змінила Ніссу і, походжаючи проходом, зачитувала підопічним цілі параграфи, а ті слухали та іноді кивали: «О, це сьогодні було на уроці».

– Хто вміє писати, після вечері візьміть мої нотатки й акуратно перепишіть собі, – вона вказала на зошит, у якому зробила докладний конспект лекцій. – Хто не вміє, практикуватиметься і почне з алфавіту, ось зразок, – вона дістала листок, на якому зобразила схеми написання літер. – А я піду до бібліотеки. Лілі, будеш за старшу.

– А зараз чого робити? – запитала замкомандира. – Їсти потопаємо?

– Так, ідемо до їдальні, настав час перерватися.

Після наполегливого дослідження бібліотечних полиць Ріа знайшла відповідну книгу, де побудова щитів була розписана навіть не за пунктами, а за підпунктами. За такими книжками зазвичай навчаються у магічних школах, для академії вони надто прості, хіба що для двієчників згодяться. Тому їх мало, надто мало для всіх членів Загонів, яким саме з таких книг і треба починати, бо магічних шкіл ніхто з них не закінчував, та й звичайні мало хто відвідував. Взявши ще один екземпляр, щоб віддати хлопцям, вона оформила книги у бібліотекаря і попрямувала пустим коридором, коли знайомий потік магії затягнув її в одну з порожніх аудиторій.

«О ні, тільки не знову...» – подумки заволала вона.

– Гіле, припини!

– Не можу! – він загородив вихід своєю високою фігурою.

Ріана міцніше притиснула книги до грудей, ніби вони були порятунком від зайвої наполегливості кавалера, який пропустив між пальців один з її локонів, а потім підніс його до губ.

– Тоді, може, наречену твою запросимо? – Ріа втрачала терпіння. – Нехай подивиться, чим ти займаєшся.

– Добре, нехай дивиться, якщо ти сама не проти, – гнув свою лінію хлопець.

Вона рішуче вивільнила волосся з його жадібних рук:

– Зовсім уже з глузду з’їхав? Посоромився б. Якій дівчині таке сподобається?!

Тайріс-молодший із жалем подивився на спорожнілі пальці.

– Гаразд, на наші ніжності я її запрошувати не буду, але про нас вона вже знає. І не заперечує такий стан речей.

– Який саме?

– Такий, що після нашого весілля їй доведеться ділити мене з тобою, – пояснив Гіл із призовною усмішкою на вустах.