Глава 40 (1) від 15.06

Ніч у компанії дев'ятнадцяти дівчат пройшла... загалом, вдалося подрімати всього пару годин, і то вже добре. Спочатку підопічні збуджено розмовляли про свято та ділилися враженнями про хлопців: хто як танцює, хто кому ногу віддавив чи нижче талії помацав. Ну, це святе, хай трохи побалакають, стільки вражень лише за один день. Потім дівчата, які після танців не обмежували себе у споживанні води, по черзі бігали по нужді, злегка порипуючи дверцятами. А далі настав час багатоголосної канонади. Кожна з тих, хто хропів, робила це по-особливому, на своїй ноті, і Ріана вже була готова піти спати на вулицю, якби Лілі, якій, вочевидь, наснився страшний сон, не гаркнула на всю казарму:

– Забирайся, клятий!

Усі повскакували, а коли зрозуміли, що їм ніщо не загрожує, знову повалилися спати. Добре, що до цього часу Ріана була настільки вимотана, що заснула раніше, ніж канонада пролунала знову.

Вранці декани провели спільні збори обох Загонів і видали розклад. Переглядаючи списки викладачів, Ріа намагалася запам'ятати всіх за іменами. Магістри, зрозуміло, були чоловіками, бо жінок на такі почесні посади не беруть, будь вони хоч тричі розумнішими.

Першою парою була фізична підготовка у магістра Брауна, загальне заняття для обох Загонів, просто кожен отримував своє завдання. О-о, це для непідготовлених дівчат був справжній жах. Намотувати кола по стадіону, качати прес, віджиматися, присідати та інше… А потім знову бігати. Ні, ну не можна ж так відразу, адже вони завтра з ліжок не встануть.

Хлопці справлялися добре. Було видно, що в декого непогана фізична підготовка, хоча витривалості бракувало багатьом. Але от дівчата... Деякі на ватяних ногах абияк тупотіли замість бігу, інші просто лежали на землі і важко дихали, дивлячись у ясне небо.

– Це і називається «померти від утоми»? – через силу запитала одна.

Інші просто охали й ахали у відповідь, намагаючись підвестися, і повзали рачки.

– Дівчата, давайте! – підбадьорювали їх хлопці. І багатьом це справді давало сили продовжувати.

На сніданок усі повзли на голому ентузіазмі. Звичайно, ніхто не ходив переодягатися, бо далі пара рукопашного бою. Ріа дала відмашку всім, хто володіє побутовими чарами, допомогти привести себе до ладу тим, хто цим умінням належним чином поки що не володіє (не вистачало ще смердіти потом на всю їдальню). Хлопці теж прислухалися і більш-менш упорядкували себе, хоча загальний вигляд все одно залишався досить пошарпаним. І, зрозуміло, погляди високородних адептів буквально кричали, хто зайвий на цій трапезі.

Заняття рукопашним боєм також проходили у магістра Брауна. Цей міцний темноволосий чоловік випромінював силу, але водночас був досить гнучким та маневреним. Щойно знаходився там, і ось уже його сіро-блакитні очі прямо перед тобою, а потім ти летиш додолу, програючи поєдинок. Добре, що для цих тренувань землю вкрили спеціальним повітряним щитом, який допомагав уникнути травм, інакше багатьох адептів довелося б забрати в лазарет.

Ріа з особливим азартом вступала в протистояння з магістром, намагалася діяти швидше, спритніше, але поки що жодного разу не виграла. Але тим цікавіше! Легка перемога не приносить такого задоволення, як заслужений наполегливими тренуваннями виграш. Інші дівчата лише вивчали елементарні рухи і вчилися правильно падати, а боротися поки що навіть не намагалися. Лише Лілі зробила з Брауном кілька підходів і, звичайно ж, добряче політала в умілих руках викладача.

– Ох і сильний, зараза, – вона потерла стегно, на яке саме плюхнулася.

Потім магістр поставив усіх у пари, аби відпрацювали те, чого навчилися.

– Так, давай поки поборемося одна з одною, – Ріа поправила шнурівку на черевиках. – До його рівня нам іще далеко.

Після пари всім дуже пощастило, бо на стадіон завітав декан цілителів. Його зустріли як рідного, і чоловік не розчарував. Цілющі чари допомогли знову відчути себе живими, а ще гарантували, що завтра вранці всі зможуть продовжити напружені тренування. А то Ріа вже почала побоюватися, що після таких навантажень дівчата не менше двох днів валятимуться як марні колоди.

Тепер народ дружньо рушив приводити себе до ладу і переодягатися у повсякденну форму. Ріа пішла останньою, коли всі дівчата вже залишили купальню, аби її водні процедури минули у спокої та на самоті.