Глава 39 (3) від 06.06

Їй подобалося бачити усмішку на обличчі цього сильного чоловіка, але красу моменту псувало неприємне почуття, що ознобом проходило по тілу.

– Пане Ранделл, у мене дуже огидне відчуття, ніби за мною хтось спостерігає. І в цього когось не найкращі наміри. Ви нічого про це не знаєте? – спитала вона прямо, бо липкий погляд, здавалося, посилився і став іще більш огидним.

– Так, є тут дехто, пов'язаний із Радою, – відповів захисник, знизивши голос. – Намагайтеся не звертати уваги. У будь-якому разі я і декан Мілтон на вашому боці, про це не хвилюйтеся.

Ці його слова надали впевненості та трохи заспокоїли. Якщо Рія має таку підтримку з боку двох деканів академії, в неї (ні, у всіх адептів із Загонів!) є всі шанси вистояти і не загинути в першому ж бою.

Якийсь час вони просто прогулювалися алеями, а спину Рії все пропалював гидкий погляд, але потім вона спробувала відволіктися і насолодитися залишками вечора. Гріх витрачати сили на занепокоєння, особливо коли гуляєш у такій чудовій компанії.

– Знаєте, всі дякують мені, але якби не ви, нам би не дозволили організувати свято, – вона повернулася і затримала погляд на його профілі, що був підсвічений місячним світлом.

– Шкода, що мені за статусом не можна танцювати на подібних заходах. Все ж таки викладачі та адепти повинні тримати певну дистанцію. Але знаєте, – сказав Ранделл раніше, ніж Ріана встигла образитися і подумати, що він намагається її відштовхнути, – якби це був звичайний світський вечір (наприклад, у будинку мого батька), я б із задоволенням оцінив ваші танцювальні навички, як уже оцінив бойові.

Ріа трохи розгубилася від такої заяви, але потім відповіла:

– Якби мені пощастило завітати на святковий захід такої чудової людини як ваш батько, я б теж із превеликою радістю була вашою партнеркою. Абсолютно впевнена, що танцюєте ви не менш чудово, ніж ставите на коліна ворогів.

Еге ж, вона трошки перебільшила взаємну люб'язність, але хіба шкода теплих слів для хорошої людини?!

Тепер усмішка чоловіка стала виразнішою.

– Знаєте, адептко Дайне, – він зміряв її поглядом, – ваші медові промови дуже підходять для дипломатичної служби. Якби туди брали жінок, гадаю, ви були б першою претенденткою. Такі співробітники можуть стати в нагоді в багатьох спірних ситуаціях.

Ріана трохи розгубилася від такої промови, але не встигла нічого відповісти, бо браслет-артефакт замиготів.

– Ходімо, час проводити вечірній інструктаж, – тепер декан говорив цілком діловим тоном. – А завтра розпочнуться трудові будні. Але… – його голос знову пом’якшав, – я тішуся, що зміг подарувати вам хоча б цей вечір.