Глава 36 (3) від 31.01

– Як твоя рана? Вже загоїлася? – промуркотів «почесний гість». – Шкода. Мені здавалося, зачарований клинок буде ефективнішим.

– Дивлячись на кому його використовувати, – посмішка на обличчі Мірта, мабуть, більше нагадувала оскал.

– Думав, після зникнення Тіни ти боявся заводити стосунки. Я навіть поважав тебе за вірність та постійність. А виявляється, ти тут часу даремно не гаяв, за адепткою почав упадати, – посміхнувся Кін. – Бідолашна Тіна, якби вона тільки дізналася... І як тільки Дін усе це терпить?!

– Припини викривляти ситуацію та згадувати імена дорогих мені людей! І досить уже пхати свій ніс у нашу з Тіною дружбу, – Міртан намагався тримати себе в руках і говорити спокійно, але твердо. – Інакше зачарований клинок встромиться у ТЕБЕ.

– Та-а-ак, дружбу, – закивав княжий синок. – Бачив я, якими очима вона на тебе дивилася, досі пам'ятаю. І тільки не кажи, що хочеш почати ще одну дуель. Однієї було замало? Ти ж знаєш: зі мною краще не сваритися.

– Тому що ти не вмієш битися чесно? Чи тому, що звик ховатися за спиною батька?

– Ох, Мірте, дарма ти це сказав, – темно-карі, майже чорні, очі Кінара спалахнули неприкритою злістю. – Сестричка Діна була миленькою, і я якраз пригледів її для себе, але... сталося те, що сталося. Зате ця краля, яка з тебе зараз мотузки в'є, ось вона, поруч. Уявляю, яке в тебе буде обличчя, коли я з нею...

– Зате я навіть уявити не беруся твого обличчя, коли адептка Дайне відріже батьковим мечем твої причандали лише при спробі наблизитися. Не боїшся ризикувати здоров'ям? – холодно запитав Мірт, хоча все всередині його клекотіло від люті і бажання стерти не тільки гаденьку посмішку з обличчя цього виродка, але й саме обличчя розкроїти по-новому. – Але якщо ВОНА раптом не відріже, то Я вже точно, і без будь-яких дуелей.

Чоловічі погляди схрестилися в мовчазному протистоянні, пропалюючи опонента полум'ям, і невідомо, чим би все скінчилося, якби на горизонті не з'явився ректор, який привітав «дорогого і почесного гостя», хоча по очах батька було видно, що він би із задоволенням викинув цього гада стусаном під його аристократичний зад.