Глава 36 (2) від 29.01

– Ви маєте рацію, ми з ним давні друзі: разом зростали. Скажу вам, що людина, з якою ти виріс, завжди буде для тебе особливою.

– О, це я дуже добре розумію. Ми з Ламією Тайріс не розлий вода, і я за неї переживаю як за рідну.

– О так, мені вже відомо, що ви з нею дуже близькі, – очі декана всміхалися. – А вам пасує форма, – раптом сказав він. – Ви довго цього прагнули, навіть пішли на великий ризик, щоб стати адепткою. І як відчуття?

– Чесно? Навіть не знаю. Моя мрія здійснилася зовсім не так, як я собі це уявляла, однак маємо те, що маємо. Потрібно радіти тому, що є, а не плакати про те, чого не трапилося, – знизала плечима вона, хоча в душі все ще піднімав голову жаль.

– Влучно сказано, – Ранделл пригальмував, змусивши зупинитися і Ріану, і простяг руку до її обличчя. Делікатні пальці заправили за вухо пасмо, що вибилося із зачіски, після чого трохи пом'яли кінчик локону. – А ваше волосся так само фонить магією, – пробурмотів задумливо.

Погляд мага був такий м'який і ніби огортаючий, що в Рії мимоволі здригнулося серце. Коли сильний і могутній чоловік, який (за бажання) легко може знищити твоє життя, так дивиться і чинить… Все ж таки як чудово мати його в друзях.

– Дякую вам, пане захиснику, – Ріа щиро всміхнулася. – І декану Мілтону, зрозуміло, також. Нашим Загонам дуже пощастило з опікунами.

Адептка Дайне легкою ходою прямувала до казарм, а Мірт усе дивився їй услід. На душі було кепсько. Думати про те, що ця дівчинка може не повернутися з рейду, справді нестерпно. Що вже казати про решту хлопців і дівчат, у яких бойового досвіду взагалі немає. Як, як можна своїми руками відправляти їх у пащі ворогам і при цьому нормально дихати, їсти та спати?!

– Так-так, і з якого часу вічний холостяк Міртан Ранделл став підкаблучником і слинтяєм? Дозволяти якійсь злиденній напівкровці собою командувати… – поцокав язиком чоловік. – Цікаво, а що вона попросить у тебе наступного разу?

Мірту навіть не треба було обертатися, щоб зрозуміти, з чиїх вуст ллється отрута. Кінар, син князя Шинара Зіріса, прибув до академії з офіційним візитом, аби брати участь у церемонії привітання від імені батька.