Глава 34 (1) від 20.01

Ріана знову взялася за їжу, а через деякий час поцікавилася:

– Ти грамоті навчена?

– Було діло. Щоправда, останній клас школи не закінчила. Батько саме захворів, треба було сім'ї допомагати. У мене братів і сестер ого-го, малий малого менший. Я їм і за сестру, і за матусю.

– А те, що тебе отак від сім'ї забрали…

– Рону, он, нічого не сказали, а мені Мілтон одразу натякнув, що стипендія гарна буде. Більше, ніж якщо по тавернах вештатися. Так що гроші буду рідним відправляти, а мені і тут усього вистачить. Шматок хліба, та ще й із м'ясом, – замкомандира із задоволенням глянула на тарілку, де було повно їжі, – своє ліжко (вдома я із сестрами ліжко ділила), є у що вдягнутися.

– Де битися навчилася? – продовжила допит Ріа.

Лілі посміхнулася.

– Так нашинські «кавалери» залицятися намагалися, – вона підморгнула, – ну я відбиватися і призвичаїлася. Кому в зуб кулаком, кому вухо накрутила. Та й татко дечого показав. Я сильна, в загоні знадоблюся, не хвилюйся.

– Знаю, що сильна, – Ріана ледве стрималася, щоб не розсміятися, у фарбах уявивши, як «кавалери» літали від стусанів напарниці. – Але мені набагато важливіше, що ти людина хороша. Буду рада нашій співпраці.

На цій веселій ноті до них підсіли Том і Рон, які спокійно зайнялися вечерею, ігноруючи несхвальні шепітки, в яких прослизали дуже «втішні» слівця на кшталт «мужлани», «вискочки» та «жебраки».

Після їжі вони вчотирьох ще трохи поблукали територією академії, обговорюючи, як краще організувати дисципліну в Загонах і як припиняти сварки, які ну просто не можуть не виникнути, коли з усіх куточків Шайтарії з'їдуться люди, яких сюди притягнуть практично насильно.

Слід зазначити, що хлопці стосовно дівчат зарозумілості не виявляли і прислухалися до їхніх ідей, а своїх не нав'язували. Чи декани їм навіяли, що в них тепер рівноправність і дівчаток утискати не можна, чи у хлопців і так свої голови на плечах непогано працюють.

Спати на «другому поверсі» було незвично, але, якщо чесно, чудово. От якби ліжко було не таким жорстким (у цей момент особливо гостро згадалося м'яке і зручне ліжечко в кімнаті Ламії) та більш товстою ковдра… Хоч і кінець літа, але вночі вже досить прохолодно. А далі осінь… Може, тут є хоча б якісь артефакти для підігріву? Треба завтра дізнатися. Ех, бідний декан Ранделл. Взявся відповідати за жіночий Загін, але незабаром буде не радий, що у все це вплутався.

Лілі вже давно солодко сопіла, а Ріа, кутаючись у грубу тканину ковдри, тривожилась і не могла заснути. Чи доведеться знову побачити небезпечного тайра? Чи прийде він сьогодні уві сні? Чи скаже, що хотів?