Глава 33 (3) від 18.01

– Ем, давайте вже на заняття потопаємо, – запропонувала напарниця. – А то декан бучу підніме.

«Не підніме, тому що він розуміючий і чудовий. Як і ви…»

Так і виявилось. Ранделл за невелику затримку не лаяв, лише поцікавився, чи все вони встигли оглянути, а потім влаштував новоприбулим допит із пристрастю, ганяючи за загальним дисциплінам. До вечора голови у всіх гули від великої кількості інформації: декан щедро заповнював прогалини, які знайшов у їхніх знаннях, а Ріа дещо повторювала, а дещо пізнавала для себе вперше. Після заняття вона, як і збиралася, натякнула захиснику про потреби Загонів і отримала запевнення, що він зробить усе, що в його силах, для допомоги у цьому питанні.

Перед вечерею Мілтон забрав хлопців на вечірню муштру, тому Ріана з Лілі вирушили до їдальні першими. Поки Лілі розгублено блукала поглядом серед асортименту страв, вибираючи, що собі взяти, Ріа задовольнилася м'ясним рагу та нарізкою зі свіжих овочів, додавши пару скибок м'якого хлібу. Вона сиділа за столиком сама, намагаючись їсти пристойно і не надто жадібно, а на неї косилися колишні абітурієнти (деякі обличчя були знайомі). Все, вони вже адепти першого курсу (не осоромили честь сімей, з випробувань не вилетіли), тому почуваються спокійніше, а їхня поведінка стає все нахабнішою, а зверхні погляди супроводжуються образливими репліками різного ступеня зневажливості.

– Чого дивимося та язиками чешемо? Їсти не вміємо? Треба навчити? – обвела їх поглядом Лілі й плюхнулася поруч із Ріаною. – Тепер завжди ходитимемо разом. І в їдальню, і так, по академії.

Оце так замкомандира у неї! Вміє не тільки мовчати, коли треба, а й словом огріє не гірше за будь-який ляпас.

– А ти не надто розкомандувалася? – беззлобно пожурила її Ріана. – Чи вирішила стати моїм тілоохоронцем?

– А от і вирішила. У тебе макітра варить, сила є, а спину прикрити нема кому.

– Може, ти й маєш рацію, – Ріа поколупала ложкою в тарілці. – Думаю, мені це знадобиться, коли прибуде решта членів Загону. Впевнена, далеко не всі будуть раді опинитися тут і спробують зігнати злість на мені.

– От і я про це, – діловито закивала Лілі і стала із задоволенням поглинати вечерю. – Так фто, командив, від мене тепев не відв'явеффя, – сказала вона з набитим ротом.

– Не відв'яжуся? Ну як знаєш, тільки не розмовляй, поки не прожуєш. І плямкай тихіше, – прошепотіла їй Ріа. – Не давай приводу цим високородним гієнам дивитися на тебе зверхньо.

Напарниця хотіла щось сказати, але потім схаменулась, проковтнула те, що було в роті, і кивнула.

– Добре, командире. Ти, якщо я роблю чогось не того, нагадуй мені, що і як.