Глава 33 (1) від 14.01

Ріана з особливим трепетом входила до кімнати Ламії, яка була її притулком останні кілька днів. Все-таки як тут добре і спокійно! Ріа зняла тренувальний одяг і повісила у відділення шафи, що відповідало за чищення, а сама вирішила востаннє насолодитися принадами окремої купальні. Занадто довго вона там не сиділа, бо треба вести нових товаришів до їдальні, а потім влаштувати ознайомлювальну екскурсію академією. Та й їсти після тренувального бою дуже хотілося.

Заколовши вологі пасма, Ріана одягла сукню, зібрала речі, підхопила зброю і, ще раз оглянувши кімнату, з жалем залишила гостинне житло, де провела стільки приємних годин. У жіночу казарму вона входила в досить похмурому настрої. Зайнявши першу з двадцяти вузьких шафок, Ріа поклала арбалет на спеціальний стелаж, що слугував, мабуть, якраз для таких цілей, а кинджал сховала в тумбочці, яку ділила з Лілі, за традицією обравши собі верхню полицю. Напарниця вийшла з купальні, посвіжіла і загорнута в широке грубе полотно, яке слугувало їй рушником.

– Сподіваюся, нам хоч банне приладдя видадуть, – сказала Ріана більше собі, ніж новій подрузі.

– А чого такого? – не зрозуміла Лілі, глянувши на шматок тканини. – Я вдома завжди таким витираюся.

Вдома – це одне. А тут, в академії, був надто великий контраст між їхніми загонами та комфортом інших адептів. Еге ж, все так, як і в звичайному житті за межами замку. Але невже ці хлопці та дівчата, які ризикуватимуть собою заради благополуччя спадкоємців високих сімей, не заслужили хоча б нормального ставлення та утримання?! Казарма була більше схожа не на житло, а на комору або навіть хлів, та й їх самих, мабуть, вважають худобою, якою можна розпоряджатися на свій розсуд. І так стало прикро за молодь, яка ще навіть не прибула до цих «гостиних стін», але яку вже практично списали на брухт.

Ріа чудово розуміла, що ректор і так робить все, що в його силах, і що він не може перестрибнути через голову Ради, проте легше від цього все одно не ставало. А найнеприємніше, що самі члени Загону, напевно, будуть усім задоволені, бо в деяких із них життєві умови ще гірші.

– Як мінімум нормальними рушниками я вас забезпечу! – твердо сказала Ріана і зібралася після занять натякнути про це декану Ранделлу. Він точно щось придумає.

Коли замкомандира одяглася, Ріа разом із нею попрямувала до чоловічих казарм.

– Хлопці, ви вже готові? – голосно спитала вона, постукавши у дерев'яні двері.

Ті безшумно відчинилися, і на порозі з'явився Том, який саме одягався після купання. Рубаха була напіврозкрита і оголювала половину грудей, ноги босі.

– Заходьте, не бійтеся, – він відступив, а потім розвернувся і пішов усередину, паралельно порпаючись із зав'язками сорочки.

На полігоні його довге волосся було зав'язане в низький хвіст, перев'язаний у кількох місцях до самого низу. Але тепер вологі попелясті пасма вільно струмували по плечах до середини спини.

– Так, дівчатка, розташовуйтеся, – привітав їх Рон, який теж завершував одягатися. М-да, ці хлопці сором'язливістю не відрізняються. – Вибачте, ми трохи затрималися: Мілтон аналізував тренувальний бій, потім проводив загальний інструктаж, а ще треба було викупатися.

Ріа перезирнулася з Лілі, але дівчата все ж таки вшанували своєю присутністю житло хлопців. В принципі, чоловіча казарма мало чим відрізнялася від жіночої, хіба що двоповерхові ліжка були більших розмірів та їх налічувалося не десять, а двадцять, як швидко підрахувала Ріана. Ого, цілих 40 людей в одному приміщенні! Ну хоч кімната просторіша, і на тому спасибі.