Глава 32 (3) від 12.01

Мілтон забрав із собою хлопців, а Ранделл повів дівчат, і Ріа намагалася припустити, якими виявляться нові апартаменти. Ну що тут сказати? Одноповерховий павільйон добротної, але досить грубої роботи був розрахований на 10 двоповерхових ліжок і мав дві додаткові кімнатки: відхожу зону і невелику загальну купальню. Загалом, ніякого усамітнення, і двадцяти дівчатам доведеться митися групами чоловік по п'ять чи навіть по десять, бо треба берегти час.

Напевно, саме цей момент був для Ріани найболючішим. Вона звикла до простоти, але не любила виставляти себе напоказ, хай навіть перед дівчатами. Навіть купаючись у річці, намагалася робити це там, де менше народу. От Ламії вона не соромилася, вони хлюпалися на пару з самого дитинства. Єдиним мінусом ішло те, що до подруги часто приєднувався і брат, який нерідко під час спільного купання дивився на Ріану, одягнену в купальний костюм, надто відверто і тягнув руки туди, куди не слід, за що потім і отримував. Але ж митися доведеться без одягу...

«Може, робити це вночі, коли всі вже спатимуть?»

Після недовгого роздуму Ріана обрала собі верхній поверх на першому від входу ліжку, Лілі розмістилася на нижньому. Такі собі місця для керівників.

– Адептко Грендсон, ваші речі зараз принесуть, – повідомив її декан. – Приведіть себе до ладу і переодягніться в цивільний одяг. Після обіду чекаю на теоретичні заняття. А адептка Дайне зараз піде зі мною.

Ріана йшла за мовчазним захисником у бік жіночого гуртожитку.

– Мені шкода, що вам доведеться залишити кімнату, де було зручно та комфортно, – нарешті почав він.

– Я знала, що так буде, – зітхнула вона. – Але в казармах не так уже й погано. Хоча б підлога не скрипить, як у мене вдома, – вона не втрималася від посмішки.

– Еге ж, – на його губах теж майнула ледь помітна посмішка. Мабуть, він згадав какофонію, яку видавали дошки в її оселі. – З вас може вийти гарна команда, – перейшов він до справи. – Декан Мілтон підібрав гідний керівний склад. Зверніть особливу увагу на адепта Далтона, ви з ним майже на одному рівні.

– Здається, він теж уже бився з монстрами, – не могла не поділитися спостереженнями Ріана.

– Бився, – підтвердив маг. – Йому двадцять років, і він уже кілька разів ходив у рейди із найманцями. Тож залучити його до Загону на посаду командира було дуже правильним рішенням.

О так! Вони з Томом зараз два ветерани, які побували на справжньому полі бою. А й справді, у керівництві Загонів дібралася дуже непогана компанія. Цікаво, якими виявляться інші учасники, знайомство з котрими чекає вже завтра.