Як цікаво! Судячи з прізвища, яке у всіх простолюдинів закінчується на -он, хлопець зі звичайної родини. Одяг хоч і акуратний, але теж дуже простий і скромний. Однак тепер не залишалося сумнівів, що він напівкровка і хтось із аристократів у предках явно був, та ще й чималою силою нагородив. Цікаво, а до якого роду він належить?
– Завжди хотіла мати брата, – відповіла Ріана декану, а потім глянула на Тома: – Сподіваюся, спрацюємось.
– Аналогічно, – тільки й відповів він, змірявши її уважним поглядом.
– І, нарешті, Рон Бартон, замкомандира, – завершив бойовик.
– Радий знайомству, – взяв на себе ініціативу високий стрункий хлопець з русявим волоссям і теплими зелено-карими очима. – Сподіваюся на плідну спільну роботу.
Цей хлопець справляв зовсім інше враження, але, здається, спрацюватися з ним і справді буде не надто важко.
«От і чудово!» – подумала Ріа і дозволила собі більш відкриту усмішку, ніж роздавала до цього.
– А тепер покажіть, на що здатні, – запропонував Ранделл. – Декан Мілтон вже бачив вас у роботі, а я ще ні.
– Перш ніж почати випробування новачків, пропоную влаштувати спаринг, – сказав Мілтон і глянув на колегу. – А потім проведемо перевірку для всіх чотирьох: нехай покажуть, наскільки добре взаємодіють як команда.
– Вони ж іще не знають навичок одне одного, – промовив захисник, хоча було видно, що думка йому сподобалася.
– Тим краще, – бойовик схрестив руки на грудях, явно готуючись до цікавого видовища. – У них буде можливість освоїтися прямо на полі бою. Якби зараз напали монстри, їм було би байдуже, що члени Загону тільки-но познайомилися, жерли б усіх.
– Що ж, не маю заперечень, – кивнув Ранделл і дав відмашку. – Командир проти заступника, починайте.
Ріана, звичайно, не думала, що просто стоятиме осторонь, проте ніяк не очікувала, що доведеться битися з дівчиною, з якою навіть до пуття ще не познайомилася. Але магістри мають рацію. Треба бути готовою до будь-яких несподіванок, та й немає кращого способу оцінити майбутніх колег, ніж випробувати їх на міцність під час бою.