Глава 30 (1) від 01.01

– Не забувайте, – казав декан, – що тепер ви з кожним членом Загону одне ціле. Його рука – це ваша рука, його нога – ваша нога. Боляче йому чи їй – боляче вам. Саме так має думати грамотний керівник. Зрозуміло?

Ріа кивала, повністю підтримуючи висловлювання наставника. Якщо бути чесною, червоноволоса колючка в деканській мантії їй подобалася. Так, жорсткий і непримиренний, іронічний і здатний одним словом викликати тремтіння, бойовик був неперевершеним воїном. Ріана прекрасно розуміла, що її особисте ставлення до нього не повинно заважати оцінювати досвід і професіоналізм викладача. А як чудово він бився з чудовиськами! Просто любо-дорого дивитися. Мав би м'якший характер, ціни б йому не було.

– Навички повинні дійти до автоматизму, щоб ніяка несподіванка не викликала невпевненості чи розгубленості, – наставляв Мілтон. – Розгубилися – втратили дорогоцінний час і згубили Загін.

– Пане декане, а якщо нашим хлопцям і дівчатам теж спробувати дістати літальні плащі, – запропонувала вона. – Так ми вбережемо їх від тих тварюк, що знаходяться на землі.

– У них не вистачить сил триматись у повітрі, та ще й атакувати, – похитав головою маг. – Не забувайте, що у хлопців і дівчат із загону буде набагато нижчий рівень, ніж у вас. Якщо хтось до зеленого дотягне, то це виявиться великою вдачею, але в основному там будуть синій і блакитний. Щоб мати можливість повноцінно літати, потрібно мати розвинену магію повітря. Адже ви знаєте, що до Летючого корпусу потрапляють лише найсильніші з сімей військових, у кого рівень коливається від зеленого до помаранчевого.

– Якби в рейд вирушив хтось з аристократів, у яких рівень помаранчевий чи навіть червоний, то наші справи б суттєво покращились, – буркнула Ріа.

– А тепер забудьте про те, що сказали! – жорстко обсмикнув Мілтон. – І я забуду. За подібні розмови можете заробити серйозні неприємності. Ніхто з високих сімейств ніколи не надішле спадкоємців на обід монстрам. Ми з деканом Ранделлом є винятками, бо професія зобов'язує.

– Угу, а простий народ має гинути, – пробурмотіла вона зовсім тихо.