Глава 28 (1) від 26.12

– Ходімо, не можна брати занадто багато, бо Хранитель може розгніватися, – покликав Ранделл.

– Хранитель? А хто це? – Ріа покрутила головою, очікуючи побачити якогось суворого дядечка.

– Дух останнього представника сімейства, якому колись належало це джерело, – пояснив чоловік, проводжаючи її до хитромудрої ніші в стіні. – Він не залишив спадкоємців, але продовжує оберігати магію роду і після смерті.

– Вибачте, пане Охоронцю, я не знала, – голосно сказала вона, і луна рознеслася по всьому залу. – Надалі я буду уважнішою.

Їй ніхто не відповів, але джерело ненадовго спалахнуло, а захисник глянув зі схваленням і шепнув:

– Він цінує ввічливість та тактовність.

Коли вони увійшли в простору нішу, вона стала сама собою підніматися вгору тунелем, який був освітлений м'яким магічним світлом. А зручний пристрій! Ноги бити не треба, стій собі спокійно і катайся вгору-вниз.

Опинившись на першому поверсі, декан повів Ріану до виходу, а потім попрямував до воріт замку.

– А куди ми? – поцікавилася Ріа.

– Думаю, ви зголодніли, – абсолютно правильно припустив захисник. – Їдальня в академії почне працювати лише із завтрашнього дня, а викладачі живуть у місті, тож повечеряють вдома. Оскільки мені не хотілося б залишати вас голодною, пропоную зробити вечірній набіг на їжу або відвідати якийсь ресторанчик. Чому віддаєте перевагу?

– Давайте в ресторанчик.

«Я в подібних закладах ще не бувала, і коли з'явилася така чудова нагода, гріх відмовлятися».

– Чудово. Поблизу є пара цікавих місць, де вам може сподобатися.

Ріана особливо носом не крутила та із превеликим задоволенням увійшла до місцинки з вельми поетичною назвою «Вечірній притулок», яка розташовувалася неподалік головної площі. За словами кавалера, заклад працював з шостої вечора і до шостої ранку, і деякі мандрівники проводили ніч саме в цьому гостинному місці, а не в готелі чи одній з таверн. Тут добре і ситно годували, не лізли з розпитуваннями, хоча за бажання можна було знайти співрозмовника і розвіяти самотність. Але все було пристойно: ніяких пиячок і бешкетів. За цим стежили двоє здорованів, що тупцювали біля входу.

---

Любі мої, запрошую вас також приєднатися до сніжно-зимової новорічної історії "Сім драконів для Білосніжки. Секрети Сніжної академії", яку я почала викладати на Букнет і яка подарує вам святковий настрій та купу пригод))